Іван Франко “Малий Мирон” читати скорочено варто, щоб згадати сюжет твору про долю дитини, яка відрізняється від інших.
“Малий Мирон” скорочено
Малий Мирон був дивною п’ятирічною дитиною, хоча його літній батько вважав його досить розумним. В колі інших дітей він поводився несміливо та неповоротко. Мирон любив бігати лугами на самоті та ховатись в річкових травах. В такі моменти хлопчик думав про сонечко, про те як воно відбивається у річці.
Мирон боявся бути сам у хаті, бо його лякали тіні по закутках та в каміні. Тільки надворі йому було добре. Хлопчик задумувався, чому людина бачить та чує? Хлопець робив висновки самостійно. Він розповідав їх людям, а ті з нього усі сміялись. Його найбільша біда – мислення. Не давалось воно йому та й годі. Щось як скаже, а все якесь не таке. Зовсім не думаючи.
Що з нього буде? Звичайно, такі діти не рідкість і все у них змалечку було не так: і обличчя, і волосся, і вчинки, і слова. Якщо у дитини нетямучі родичі – то всі здібності й занидіють у зав’язку. Так виросте з Мирона кепський господар або він стане забіякою. Якщо дитині пощастить з люблячими батьками – дитина буде хапатись науки та стане гарячим проповідником правд.
На Мирона ческає доля, якій не позаздриш! Прийдеться йому побувати в стінах тюремних та скінчити десь або в бідності або від недуги смертельної. Бідний малий Мирон!
Авторські права на опублікований переказ належать сайту dovidka.biz.ua.
