“Гей, вдарте в струни, кобзарі” аналіз вірша Павла Тичини викладений в цій статті.
“Гей, вдарте в струни, кобзарі” аналіз
Надрукований у березні 1917 р. вірш «Гей, вдарте в струни, кобзарі..» адекватно передав піднесення патріотичної свідомості, суголосне з осердям народної епіки.
Віршовий розмір – 3-4 складовий ямб
Ця поезія – один з найперших відгуків на крах царизму та відродження надій на українську державність.
Поет у сповнених радісної мелодійності рядках передає пафос не тільки тих перших тижнів свободи, ай намагається прозирнути у майбутнє, яке видається йому прекрасним:
Дзвенять слова мов у сріблі
Братерськії, веселі…
Поет ще не знає, що незабаром його мрія, подібно згаданим кораблям, розіб’ється об скелі громадянської війни
А десь на морі кораблі
Розбилися об скелі…
І вкраїнське військо ляже трупом на полях розтерзаного краю… Передчуття нещастя відбивається між рядками.
Земля схотіла жити знов –
Шумлять потужно ріки.
Але у центрі поезії пролягає слава героям :
Хвала борцям, що на зорі
Лягли в холодні ями.
Пам’ять про них буде вічно. А їх вчинки надихатимуть потомків.
Ви можете розширити аналіз твору додавши тему, ідею, художні засоби вірша «Гей, вдарте в струни, кобзарі..» через форму коментарів.
