Галина Пагутяк “Лялечка і Мацько” аналіз допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, сюжет, головні герої та скласти літературний паспорт твору.
“Лялечка і Мацько” аналіз (паспорт твору)
Автор – Галина Пагутяк
Рік написання – 2008
Жанр: Повість-казка
Тема: зображення життя хлопчика Олега та його дружби із лисом Мацьком, які потрапляли у цікаві ситуації і намагалися підтримати один одного.
Ідея: засудження брехні, підступності, зради; уславлення чистих та дружніх стосунків між твариною та людиною;возвеличення поваги до тварин та схвалення ухвалення здатності людини до співчуття та милосердя.
Головна думка: Дружба – це найдорожче, що може бути у людини, а особливо, якщо це дружба між людиною та твариною.
Головні герої твору “Лялечка і Мацько”
- Мацько – найчарівніший з лисів, самозакоханий, маляр, культурний, наївний, довірливий, творчий, сміливий
- Лялечка – звичайний хлопчик, йому все цікаво, він прагне пізнати як можна більше про світ, людей, природу. Лялечка все бачить не так, як дорослі, він дуже допитливий, ввічливий, відповідальний, здатний поспівчувати, але йому стає нудно з дорослими, зайнятими буденними справами. вирушає до лісу, адже там живе його лис.
- Сорока – розумна, хитра, образлива, освічена. Вона «світська левиця» лісу. Без неї не може відбутися жодна подія в лісі, вона користується підтримкою «найавторитетніших і найвпливовіших осіб» лісу, таких, як кабанці Лорд і Мілорд. «Пані Сорока була вельми освіченою особою, мала повно знайомих, а її дача розташовувалася якраз над норою нашого лиса. Їй смакували курячі тельбушки, якими люб’язно ділився Мацько. Тому вона іноді удостоювала лиса честі бути її співрозмовником у бесідах на різні теми, що стосувалися світського життя. Проте Мацько не розділяв її захоплення блискучими металевими речами, та щодо всього іншого Сорока була для нього найвищим авторитетом…». Лис швидко розчарувався в ній, зрозумівши, що Сорока вміє лише плести сіті інтриг.
- Лис
- Стара Ворона
- Кошеня
- Борсук Джума та щур Альцест – «видатні» художники, впевнені, що мають естетичний смак і малюють картини, які пробуджують апетит і навівають сон. Ті мальовидла користувались великим попитом у вовків.
- Щурик Альцест – мав прихильників серед мишей. Його родичі переконали всіх, що сірий колір наймодніший і найпрактичніший.
- Їжак Грицько – близький друг Мацька, розумів, підтримував лиса, завжди говорив правду:
“Лялечка і Мацько” цитатна характеристика героїв
Мацько: Надто дорожив своїм елегантним золотистим убранням, а особливо пишним хвостом з білим кінчиком, ніби вмоченим у солодку сметанку. Лапки й нього були до колін темно-коричневі.
Сорока: Взимку мешкала в місті з усіма вигодами, а навесні й улітку вилітала на дачу до лісу. Була вельми освіченою особою, мала повно знайомих, а її дача розташовувалась якраз над норою нашого лиса.
Грицько: Одного разу він забрів у село, приваблений запахом молока та яблук, а там його спіймали діти.
Лис: Лежав, як мертвий, поклавши голову на витягнені лапи, і хвіст його простягся, як кинута ганчірка.
Стара Ворона: Цілісінькими днями дрімала на дубі, настовбурчивши сіре пір’я. Прожила на світі дуже багато років, ніхто не пам’ятав її молодою.
Павук: Той мав до біса очей, і від нього нічого не можна було втаїти. Ще й мав звичку віщати співрозмовнику липку павутину на вуха та хвіст.
Кошеня: Та й рано мені мишей ловити. Ще напрацююся за нещасну миску молока й грудку вчорашньої картоплі!
Цитатна характеристика образу хлопчика Лялечки
” – Не дитина, а лялечка!.. Тільки стати й дивитися!
На те хлопчик відповів:
– Я не лялечка, а Олег”.
“Бабця важко зітхнула, мовляв, знову за своє. Вона не вірила жодному слову Лялечки про лиса”.
Цитатна характеристика образу лиса Мацька
“найчарівніший із лисів, які коли-небудь мешкали в цьому лісі”;
“надто дорожив своїм елегантним золотистим убранням, а особливо пишним хвостом з білим кінчиком, ніби вмоченим у солодку сметанку. Лапки у нього були до колін темно-коричневі”;
“Мацьку не вистачало свободи. За день він міг оббігати увесь ліс – а далі що? Скажіть, що далі робити?”;
“Майбутні картини снилися лисові, переслідували його на кожному кроці. Він не їв, не спав – тільки малював. За короткий час Мацько створив десяток полотен на теми лісового життя і цивілізації, що омивала їхній невеликий заповідник з усіх боків, як море омиває острів”;
“Лис лежав як мертвий, поклавши голову на витягнені лапи, і хвіст його простягся, як кинута ганчірка. Він плакав… Жаль краяв лисові серце…”, “хотів померти”;
“Знаєш, коли на душі кепсько стане, так кепсько, хоч скавули, я собі скажу: “Сонце все-таки зійде!” І одразу краще стає”.
