Гете “Нічна пісня мандрівника” аналіз
Автор – Гете
Рік написання – 1780
Жанр: вірш.
Лірика – пейзажна
Тема: зображення краси нічної природи.
Ідея: уславлення краси природи
Головна думка вірша Гете “Нічна пісня мандрівника” – гармонія природи та людини. Автор показує, що людина й природа – нерозривне ціле; все, що відбувається з природою, так само відображається на людині.
Провідний настрій: спокій в природі, неспокій людини, що знаходиться в дорозі
Настрій вірша – тиха печаль, надія, радість.
Художні засоби “Нічна пісня подорожнього”
- епітети – імлі нічній; пташиний грай.
- метафора – зорі зійшли, ніч приспала пташину; ліг супокій, вітрець не лине.
Образи у творі “Нічна пісня мандрівника”:
- Зорові (Вершини, нічна імла, бір),
- слухові (пташиний грай замовк, не чути шуму бору),
- образи відчуття та емоції (супокій, вітрець, що лине).
Композиція: Вірш складається з 8 рядків. Твір можна розділити на 2 частини: показ спокою нічної природи і стан ліричного героя (втомленого мандрівника)
Історія написання вірша “Нічна пісня подорожнього”
Цей твір був написаний в 1780 році неподалік від Ільменау в мисливській сторожці на вершині гори, де Гете зупинився перепочити (тоді йому йшов 31-й рік). Опинившись на лоні природи, поет знову відчув приплив творчих сил, усвідомив власну єдність з вічним і водночас молодим світом Природи. У 80 років (за рік до смерті) Ґете знову приїхав на те місце, із сумом оглянув той самий краєвид і промовив останній рядок свого вірша: «…скоро ти теж відпочинеш»
Про що вірш? Втомлений мандрівник, який дивиться на зоряне небо і молиться Богові за те, щоб відчути всю повноту життя.
Гете “Нічна пісня мандрівника” читати
На всі вершини
Ліг супокій.
Вітрець не лине
В імлі нічній.
Замовк пташиний грай.
Не чути шуму бору.
Ти теж спочинеш скоро –
Лиш зачекай.
Переклад М. Бажана
