Гліб Бабіч “Янголятка” аналіз (паспорт)

Поезія «Янголятка» є художнім свідченням війни, реквіємом за загиблими дітьми та моральним зверненням до людства із закликом захистити життя, свободу і майбутнє.

Гліб Бабіч “Янголятка” аналіз твору (паспорт)

Автор: Гліб Бабіч (1969-2022)
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики – громадянська

Тема твору – трагічні події війни в Україні, загибель дітей, страждання мирного населення, висока ціна свободи.

Ідея твору –  засудження війни як найбільшого зла, що забирає невинні життя; утвердження цінності кожної дитини; заклик до відповідальності живих за майбутнє світу і за свободу, яка здобувається надто дорогою ціною.

Основна думка – війна є трагедією для всього людства, особливо коли її жертвами стають діти.

Проблематика:
– загибель дітей під час війни;
– відповідальність дорослих і людства за світ;
– свобода і її висока ціна;
– добро і зло;
– моральний вибір у час війни.

Головні образи:
-Янголятка — загиблі діти, невинні жертви війни;
-Архангел — захисник, воїн, символ людського сумління і болю;
-Бог — уособлення вищої справедливості, співчуття і відповідальності;
-Лелека — символ надії, життя — у передостанній строфі; смерті — в останній);
– Рай і пекло — символи добра і зла, які під час війни переплелися.

Художні засоби:

• Метафори «пекло вийшло на землю», «йдуть по небу босоніж», «Хмарами вгору до Бога», «Полум’яна злива і град», «Земля, любов’ю просочена»
• Порівняння – «Піднімаються, наче по сходинках», «Смерть, як лелека, літає по колу», «Піднялися до неба, як квіти».
• Риторичні питання -«Як це, Боже? Чому?»,  «Хто ж її понесе?»

• Епітети – «маленькі, розгублені янголятка», «розгублений ротний», «скорботний», «переляканий світ», «любов’ю просочена земля»

Настрій – трагічний, болісний

Гліб Бабіч “Янголятка”

Йдуть по небу босоніж маленькі
розгублені янголятка,
Піднімаються, наче по сходинках,
хмарами вгору до Бога.

Озираються діти самотньо, питають:
«Де мама? Де татко?»
Заздрять тим, хто родиною рушив
в дорогу.

А на вході до Раю — блокпост,
і Архангел — розгублений ротний —
Опустив автомата і плаче,
і руки тремтять, відчиняючи браму.

Рай поринув у дим. Він бере їх за руки,
веде їх наосліп, скорботний.
«Мама?.. Янголе, де вона?
Ну ж бо, знайди мою маму!»

Що йому відповісти?
Бо страшно, і зуби зчепила судома.
Як це, Боже? Чому? Ми ж тримали
цей всесвіт? Ми ж начебто варта?

«Тихо, дитятко. Все вже скінчилось.
Не бійся. Ти вдома.
Мама прийде ось-ось. Я вже кличу.
Хоч так і не варто…»

Янгол дивиться вниз, скрізь вогонь,
захлинається знову від болю —
Що це? Начебто пекло вже вийшло
із прірви на землю, роззявивши рота?

Що ж ти, Господи, знов в таку ціну
даруєш їм волю?
Хто ж її понесе, коли діти їх стукають
в наші ворота?

Там чорти, начепивши хрести,
мажуть в руни броню і горять, але лізуть.
З неба падає полум’я злива і град
на любов’ю просочену землю.

Діти дивляться в небо, чекають на тебе…
Натомість приходить залізо.
Підкажи… Накажи — і я пекло мечем
від людей відокремлю.

Бог зітхнув. Бог погладив дітей
по волоссю, що попелом вкрите.
«Бачиш, янголе, ось і з’ясовано,
хто чого вартий і хто там засвоїв уроки.

Це їх діти, любов їх і сенс,
піднялися до неба, як квіти.
Як молитва до мене. Віч-на-віч.
Без черги. Без строків.

Я не кину їх, янголе. Надто висока ціна,
і зайшло все далеко.
Землю мають тримати живі.
Тут в Раю вже достатньо дітей і героїв.

Знищений міст через річку Ірпінь.
Бачиш, гарна прикмета — і попри війну
повернулися в гнізда лелеки.
Що ж. Піду на підмогу.
Подай мені піксель і зброю».

Переляканий світ накладе
на стурбованість соту велику печатку.
Діти дивляться в небо, де смерть,
як лелека літає по колу.

Йдуть по небу босоніж маленькі
розгублені янголятка,
А назустріч їм Бог в однострої
спускається долу.

1. Яку трагічну сторінку історії українського народу відтворено у творі?

У творі відтворено трагічні події війни в Україні, зокрема загибель мирних людей і дітей унаслідок воєнних дій. Поезія є художнім осмисленням реальних трагедій, які переживає український народ під час повномасштабного вторгнення. Особливий акцент зроблено на дитячих жертвах війни, що підкреслює її нелюдську сутність.

Трагізм рядків «Заздрять тим, хто родиною рушив в дорогу» полягає в тому, що загиблі діти заздрять не щастю, а самій можливості бути разом із батьками, мати родину й життя.

2. Як ти розумієш рядки про «варту» і відповідальність?

Ці рядки передають відчай і біль від усвідомлення провини. «Варта» — це ті, хто мав захищати світ, дітей, людяність, але не зміг цього зробити. Водночас Бог говорить, що землю повинні тримати живі, тобто ті, хто залишився, мають нести відповідальність, боротися і не допустити повторення трагедії, адже в Раю вже надто багато загиблих дітей і героїв.

3. Яке значення має слово «знову» в рядках про свободу?

Слово «знову» підкреслює повторюваність трагедії: свобода в Україні знову виборюється через кров і смерть. Автор ставить болісне запитання — чому людство знову змушене платити таку високу ціну, особливо коли гинуть діти. Це слово посилює відчуття безвиході й несправедливості війни.

4. Прокоментуй слова Бога до Архангела.

Слова Бога пояснюють, що загиблі діти — це найвища ціна війни, але водночас вони стали символом любові, сенсу життя і молитви. Бог наголошує, що не залишить цих дітей, але й підкреслює: живі повинні боронити землю, бо саме на них покладена відповідальність за майбутнє. Це глибоко трагічні й водночас філософські слова.

5. Чи однакове значення має символічний образ лелеки в передостанній та останній строфах? Яке саме?

Ні, значення різне.

• У передостанній строфі лелека символізує надію, життя і відродження, адже повернення лелек у гнізда — це знак продовження життя навіть під час війни.

• В останній строфі образ лелеки набуває протилежного значення — він асоціюється зі смертю, яка кружляє над землею, немов птах.

6. Визнач мотив твору

Основний мотив твору — трагедія війни та невинні жертви, передусім діти. Також важливими є мотиви високої ціни свободи, болю, відповідальності живих і пошуку сенсу в умовах страшних втрат. Поезія звучить як крик душі й моральний докір людству.