Реферат “Голокост в Україні” коротко розповість які наслідки голокосту і скільки євреїв загинуло під час Другої світової.
“Голокост” коротко
«Голокост» (від давньогрецького «Holocaustosis») термін, який означає геноцид нацистами і їх посібниками єврейського народу в 1933 – 1945 роках. Вперше його використав майбутній лауреат Нобелівської премії миру, письменник Елі Везель. Слово стало символом крематоріїв і газових камер таборів знищення.
Голокост, кількість жертв якого досягла 6 000 000 людей був справжньою трагедією європейського єврейства, циган та людей з фізичними або розумовими відхиленнями. У січні 1933 року, з приходом до влади в Німеччині нацистів, стала поширюватися ідея, що стверджувала, що німці – це «вища раса», євреї «нижча», тому вони становлять загрозу расовому Німецькому товариству.
Голокост в Європі
Після того як в 1939 році німці захопили Чехословаччину, Австрію і вторглися в Польщу, вони почали втілювати в життя програму «нового порядку» в Європі. Євреїв стали вивозити з невеликих міст і містечок, поміщаючи в гетто – спеціально створені райони великих міст. Вся власність конфісковувалися. В гетто панували темрява, панували рабська праця, епідемії і голод. Їх призначення – повне знищення єврейського населення.
Новий виток єврейського питання почався з 22 червня 1941 року, коли гітлерівці вдерлися в СРСР. До смерті засуджувалися спочатку «радянські» євреї, а після і всієї Європи. 20 січня 1942 відбулася конференція кількох відомств Рейху. На ній обговорювалися заходи щодо «остаточного вирішення єврейського питання». Було названо 33 держави і точну кількість євреїв, яких слід було ліквідувати. З цією метою створювали 6 таборів смерті тільки в самій Польщі: Хелмно, Собібур, Треблінка, Майданек, Белжець і Освенцим. Вони обладналися газовими камерами і печами для спалювання трупів. В’язнів, які прибували в табори поїздами, змушували проходити нібито санітарну обробку в душових. Насправді в них подавався газ «Циклон В» і через 5 хвилин, всі хто знаходилися в приміщенні, вмирали. У період 1941-1945 років нацисти знищили і 6 000 000 євреїв з окупованих європейських країн.
Голокост в СРСР
На окупованих територіях СРСР німці створили рейхскомісаріати «Україна» та «Остланд». У цих регіонах єврейське населення підлягало спеціальній реєстрації. Крім того, їх зобов’язали носити на одязі особливі знаки, пов’язки з шестикінечної зірки, їм заборонялося заходити в центральні райони, користуватися громадським транспортом, ходити по тротуарах. Після окупації єврейське населення незабаром знищували мобільні підрозділи, айнзатцгрупи. Євреїв виводили або вивозили на околиці і розстрілювали. Так, 29-30 вересня 1941 року на околиці Києва, в Бабиному Яру, розстріляли десятки тисяч євреїв. На початку 1942 року цифра знищених євреїв в СРСР перевищила 1 000 000. Часто чоловіків вбивали в першу чергу. Жінок, дітей і людей похилого віку переселяли в обнесені парканом гетто, які були відрізані від зовнішнього світу. Всі цінності конфіскувалися, дозволялося брати тільки ручну поклажу. Працездатних євреїв заганяли на безкоштовні роботи. Кожен день в гетто вмирали люди від голоду і хвороб.
Гітлерівці навесні-восени 1942 років приступили до ліквідації гетто в Україні та Білорусі: ув’язнених або розстрілювали, або переводили в концтабори. Так, в 1943 році були закритті останні гетто в Шауляе, Каунасі, Мінську, Вільнюсі, Ризі. В цілому, жертвами Голокосту в Радянському Союзі стали 3 000 000 євреїв. Вижити змогли тільки ті, які втекли до партизанських загонів або зникли під чужими паспортами.
Після Голокосту
У 1943 році антигітлерівська коаліція підписала «Декларацію про відповідальність гітлерівців за здійснювані звірства», що попереджала нацистів тому, що вони відповідатимуть за страшні злочини. У Нюрнберзі в 1945-1946 роках проходив військовий трибунал, на якому судили керівників Третього рейху за злочини, вчинені ними.
Трибунал засудив 12 керівників нацистської держави до смертної кари.
Після війни військові трибунали засудили понад 30 000 нацистів. Нюрнберзький процес нагадує про невідворотність відповідальності за геноцид.
Історія Голокосту закликає усвідомити наступне – упередження, забобони, помилкові судження здатні породжувати практичний расизм.
