«Хуха-моховинка» характеристика Хухи
Хуха-Моховинка – головна героїня казки В. Короліва-Старого «Хуха-Моховинка»;. Це фантастична істота, яка живе в лісі.
Портрет Хухи. Маленька, гарна, пухка, схожа на жовто-фіолетову квіточку, змінює свій колір в залежності від того, де знаходиться.
Вчинки героя. Самостійно зробила собі хатинку; разом з іншими кликала на допомогу лісника, коли дід рубав сосну; не хоче турбувати рідних; врятувала козу Лиску; переживає, якщо у когось горе; розважає дітей; вигадує всілякі ігри; пробачила діду погані вчинки та вивела з лісу; не шкодить людям, а допомагає; не пам’ятає лихого; не потребує подяки, «робить добро з повинності»
Риси характеру Хухи-моховинки. Добра, лагідна, слухняна, роботяща, ніколи не гнівалась, весела, витривала, спостережлива, терпляча, ввічлива, віддана, небайдужа, гуманна
Ставлення інших героїв. Моховинку люблять інші Хухи; кози співчувають, дають притулок; діти жаліють її, люблять, турбуються про неї; Злий дід ненавидить
Життєва доля героя. Моховинка народилася влітку і була найменшою в родині. Її хатинку, яку вона зробила собі на зиму, зруйнував злий дід. Героїня не змогла потурбувати своїх родичів, тому покинула ліс та опинилася в хліві. Тут кози прихистили її. Рятуючи козу Лиску з сітки, вона познайомилася з добрими та чуйними дітьми. Але злий дід знову став причиною її страждань, навіть поранив її. Хуха повернулася в ліс. Добра Моховинка змогла пробачити злого діда та вивести його з лісу.
Ставлення автора до Хухи-моховинки. Автор захоплюється Моховинкою, яка вміє пробачати, допомагає іншим, безкорислива. Співчуває їй у нещастях. Це видно з ніжних та пестливих слів, яких вживає автор, описуючи персонаж.
Цитатна характеристика Хухи-моховинки
«Моховиночка найчастіш була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки».
«Граючись з іншими малими хухами, вона радо приставала на всяку забаву, до якої її кликали”.
“… ніколи ніхто не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи»
«…мріяла й удень, і вночі. Коли ж прийде час, що вона зможе повернутися до своєї батьківщини»
“Зробила на осінь Моховинка собі хатку. Витягла з своїх зимових запасів сухого моху й затулила щільненько вхід у хатку. В лісі вона знайшла маленьку ямочку під каменем, надряпала з-під снігу м’якого моху й зробила собі тимчасову хатинку”
« Моховинка кинулась кликати дітей. Вона вискочила щілиною під дверима й побігла до хати. Тут вона вищала, муркотала під вікнами й під дверима, але ніхто в хаті не чув її ніжного голосочка»
« Шкода стало Моховинці старого безпомічного діда. Забула вона й про те, як він зруйнував її хатку та вигнав з батьківщини»
«І ніхто ніколи не бачив, щоб вона колись гнівалась, чи була роздратованою, або ж мала якісь примхи».
« Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності»
