Іван Драч біографія скорочено розповість про життя та творчість українського поета-шістдесятника, перекладача, кіносценариста, громадсько-політичного діяча.
Іван Драч біографія коротко
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 в с. Теліжинці Тетіївського району на Київщині в родині робітника радгоспу.
Закінчив у Тетієві середню школу й одразу почав викладати російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвенячого. Потім працював інструктором райкому комсомолу, служив в армії (1955–1958).
Перший вірш поета з’являється у періодиці ще в 1951 р.
У 1958р. вступає на філологічний факультет Київського університету ім.. Шевченка (виключений через творчі та політичні погляди). Відновився лише на заочній формі.
Залишивши навчання, І. Драч працює в редакції «Літературна Україна», куди йому допоміг улаштуватися Павло Загребельний.
1962 р. виходить збірка «Соняшник» — перша збірка поета.
У 1964р. здобуває фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві, працює в сценарній майстерні Київської кіностудії ім. Довженка. Пише вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади.
1965 рік — видання другої збірки «Протуберанці серця».
У середині 80-х років XX ст. І. Драча було обрано до правління Київської організації Спілки письменників України, потім головою правління.
Значного резонансу набули драматичні поеми Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» та «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982 р.).
І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970 р.), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — у збірці «Київський оберіг». 1983 р.). Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецької критики.
У 1976 р. отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона».
У 1983 р. — Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата».
У 1989р. став першим головою Народного руху України, тричі обирався депутатом Верховної ради. Був членом КПРС в 1959-1990 рр.
Очолював громадську організацію Конгрес української інтелігенції.
У 2006р. удостоєний звання Героя України.
Помер 19 червня 2018 року в лікарні після важкої хвороби легенів.
Асоціативність, оригінальність метафор, авторські неологізми, сюрреалістична поетика – характерна ознакаранніх творів Івана Драча.
Творчість Драча
Творчість поета можна поділити на три етапи:
- Ранній (1961 – 1972) – коли поет шукає нові образи та експериментує з формою. ( «Ніж у сонці» 1961р., «Соняшник» 1962р., «Протуберанці серця» 1965р., «Балади буднів» 1987 р., «До джерел» 1972р.)
- Мистецька самореалізація ( 1973 – 1986 ) – цей період багатий різними образами, поет пише в різних жанрах. Цей переод позначений використанням немодерністського стилю. («Корінь і крона» 1974р., «Київське небо» 1976р., «Сонячний фенікс» 1978р., «Сонце і слово» 1979р., «Американський зошит» 1980 р., «Шабля хустина» 1981р., «Теліжинці» 1985 р.)
- Зрілий ( з 1986 року до останніх днів).
Відомі твори Івана Драча:
– поема «Ніж у сонці» 1961р.
– перша збірка «Соняшник» 1962р.
– збірка «Протурберанці сонця» 1965р.
– збірка «Балади буднів» 1967р.
– кіноповість «Іду до тебе» 1970р.
– збірка «До джерел» 1972р.
– збірка «Корінь і крона» 1974р.
– книжка «Сонячний фенікс» 1978р.
– збірка «Теліжинці» 1985р.
– сценарій «Криниця спраглих»
– поема-мозаїка «Чорнобильська мадонна» 1986р.
– збірка «Храм сонця» 1988р.
– збірка «Лист калини» 1990р.
– збірка «Вогонь з попелу» 1995р.
– збірка «Сізіфів меч: вірші дев’яностих» 1999р.
– збірка «Анатомія блискавки» 2002р.
– збірка «Сонце моє» 2010р.
Факти про Івана Драча:
– сонце – особливий образ у творчості І.Драча, воно символізує природне й духовне життя
– особливістю поетичного стилю І.Драча є зближення космічних і земних мотивів
– Іван Драч належить до когорти “шістдесятників”
Державну премію СРСР з літератури 1983 року Іван Драч одержав не “за збірку віршів російською мовою” «Зеленые врата», а за збірку перекладів з його оригінальних віршів. Перекладали відомі російські поети і наробили там чимало помилок, наприклад, зробиши з горища горницу, з намиста – “то вместо”, зі стільників – “фонарей”.