«Княгиня Ольга» Олександр Олесь
Тихий, теплий літній ранок.
Сонце встало. Вітер спить.
Вийшла дівчина на річку,
Сіла в човен і сидить.
Чарівка сама, як ранок,
Задивилася на світ…
Білий шус на синіх хвилях,
На деревах — білий цвіт.
Любо жити на цім світі,
Щастя любого ждучи…
Ах, коли б лише згадати
Сон, що снився уночі.
Дивний сон… Якісь палати,
Лицар в зброї на коні…
Ліс такий страшний, таємний…
Поле… Море вдалині.
Далі хмари, грім, пожежа,
Плач і стогін з-під землі.
Лицар-велетень в кайданах,
Кров на білому чолі.
І замислилась красуня…
Згадка в серце їй вп’ялась…
Нагло шелест… Обернулась:
Перед нею — Ігор-князь.
На йому убрання просте,
Без оздоби, без відзнак,
Лук з залізними кінцями,
Збоку страли, сагайдак.
Привітався з нею Ігор,
Попросив перевезти…
Загойдавсь на хвилях човен
І поволі став плисти.
І очей не зводить Ігор:
Що за дівчина-краса!
Заговорить: думка — сонце;
Очі — сині небеса.
Хто вона, чия і звідки,
Князь докладно розпитав,
А на другий день по неї
І сватів своїх послав.
І за князя вийшла заміж
Проста дівчина з села
І до смерті вірним другом
Князю Ігорю була.
«Княгиня Ольга» Олександр Олесь аналіз
Автор: Олександр Олесь.
Збірка: Княжа Україна.
Жанр: поема.
Вид лірики: історична (патріотична).
Тема: перше знайомство князя Ігоря зі своєю майбутньою дружиною Ольгою;
Ідея: возвеличення краси й вірності княгині
В уривку «Княгиня Ольга» розповідається про життя звичайної жінки Ольги. Вона побачила свого нареченого уві сні, а потім і наяву. Це був Ігор. Вона допомогла йому дістатися іншого берега річки, навіть не підозрюючи хто перед нею. А Ігор закохався в неї з першого погляду та одружився на ній. Так проста селянська жінка стала великою княгинею.
Хто така КНЯГИНЯ ОЛЬГА?
Княгиня Ольга володарювала дуже мудро і зміцнювала державу. Вона була дружиною князя Ігоря. На той час біля Києва жило плем’я деревлян, яке знищило Ігоря.
Деревляни платили Ігореві данину. І коли князь зі своїм воєводою збирав податки, то зловорожість воєводи так розгнівала деревлян, що вони зібрали своє військо і розбили військо Ігоря, а його самого упіймали, прив’язали за ноги до двох зігнутих дерев, а потім ці дерева відпустили.
Коли ця страшна звістка дійшла до Ігоревої жінки, княгині Ольги, вона вирішила помститися. Народний переказ оповідає, що Ольга взяла місто хитро і підступно. Вона зажадала від деревлян з кожної хати данину — по парі голубів — і сказала, що з таким викупом піде собі назад. Плем’я було вдоволене, що так легко одкупиться від помсти, і прислали деревляни княгині по два голуби від кожного дому. Тоді Ольга звеліла прив’язати до лапки кожному голубові віхтики із жаром і пустити вільно. Птахи полетіли до своїх хат, а під час польоту віхтя спалахнуло, і вмить усі хати почати горіти. Тоді Ольга здобула Іскоростень і прилучила землю деревлян до Київського князівства.
Це свідчить про те, що княгиня Ольга була мудра та розумна. Вона довгі літа князювала на Русі.
“Княгиня Ольга” Олександр Олесь аналіз Ви можете доповнити через форму коментарів.
