«Коли відпочивають янголи» скорочено

«Коли відпочивають янголи» читати скорочено Ви можете за 15 хвилин, але цей твір досить цікавий і легко сприймається, тому варто читати його повністю або детальний переказ

Марина Аромштам «Коли відпочивають янголи» скорочено

Книга написана від імені учениці молодших класів Аліни. Вона розповідає про події, що відбуваються з нею, про її взаємини з рідними, з однокласниками, ділиться своїми думками і переживаннями, а так само описує взаємовідносини з класом своєї Першої Вчительки, Марсем, тобто Маргарити Семенівни.

1 частина «Коли відпочивають янголи» переказ

Ця книга про маленьку дівчинку Аліну, у якій батько-математик поїхав до Франції ще до її народження, вирішувати якісь наукові задачі. З пологового будинку її з мамою забирав дідусь, з яким вони і жили. Бабуся померла ще до народження дівчинки. Але дідусь говорив, що її бабуся була прекрасною жінкою. Вона говорила, що у кожного є свій внутрішній стрижень. Внутрішній стрижень – початок чогось.

Перша вчителька найкраща. Це закон і не можна його порушувати. Але щоб вона була найкраща, вона повинна розбиратися в стрижнях. Ось бабуся і шукала, хто розбирається.

“Все могло скластися по-іншому, якби у мене був тато” … – думала Аліна. Хоч у неї і були дідусь і мама, їй важко було жити без батька. Але, врешті-решт, у матері з’явився чоловік. Він замінив Аліні батька. У цього чоловіка був син. Тому у дівчинки з’явився брат. Нерідний звичайно, але все-таки брат.

Аліні з першою вчителькою Татьяною Володимирівною не пощастило. Вчителька була молода. Але вона відразу не сподобалася Аліні, як писала дівчинка “вони не зійшлися характерами”. Ще 1 вересня всі принесли вчительці квіти, кілька букетів вона поставила в вази, а інші квіти відправила в відра для миття підлог. Це вразило дівчинку, так як її квіти вирощувала сама мама, і коли вчителька попросила намалювати квіти в вазоні, Аліна намалювала квіти в відрі. За це вчителька її розкритикувала.

Аліна любила фантазувати. А хто не любить? Якось задали їм намалювати матрьошку. Одну. А Аліна намалювала три – дівчинку, маму і дідуся з бородою. Щоб матрьошці не було сумно. А її за це насварили. Тільки дідусь зрозумів внучку, і попросив повісити малюнок над своїм столом. Потім в школі хлопчик Кирило, який був досить “несповна розуму”, граючи витягнув у вчительки з сумки дзеркало. Вчителька покарала весь клас, змусила їх стояти з закладеними за голову руками, поки дзеркало не знайшлося.

Після цього Аліна захворіла на скарлатину, і мама з дідусем почали думати про її переведення в іншу школу. Друг дідуся В.Г. порекомендував вчительку Марсем, з якою він познайомився на конкурсі вчителів.

В.Г. був молодим і талановитим хіміком, але присвятив себе викладанню. Дідусь Аліни його за це дуже поважав.

2 частина «Коли відпочивають янголи» переказ

Аліну перевели в інший клас. Вчительку звали Маргарита Семенівна. Але всі її називали Марсем. Вона розбиралася в стрижнях. Вона навіть влаштувала подорож в Пащу Дракону. Хлопцям треба було перемогти злого Чорного Дрегон.
Марсем розповідала про те, що у кожного є свій ангел-хранитель. Він захищає і допомагає людям. І коли людина робить якийсь хороший вчинок, ангел відлітає допомагати іншим людям. Запобігає катастрофі. А коли людина робить щось погане, ангелу доводиться перебувати поруч з цією людиною, а не рятувати життя.
Якось в класі Марсем з’явився новий учень. Кравчик. Він жив у прийомній родині. Його відібрали від батьків ще в дитинстві. Втім, малюка відразу всиновили. Але в класі, Кравчик всіх ображав. Особливо дівчаток. Але справедлива Марсем у всьому розібралася.
Марсем захоплювалася Янушем Корчаком. Він був педагогом. Він навіть загинув разом з дітьми в концтаборі, хоча йому дозволили піти. Він написав книгу «Король Матіуш Перший». Вона про хлопчика, якому після смерті батька-короля довелося зайнятися управлінням королівства. Згодом вона почала впроваджувати у класі свої методи виховання, а портрет Януша Корчака так і залишився висіти. Як Марсем писала у своєму щоденнику: “Чому портрет Януша Корчака висить у неї над столом. – Бо закінчується на “У””

Протягом всієї книги зустрічаються уривки зі щоденника Марсем. Звідти ми дізнаємося її потаємні думки і міркування: про педагогіку, про любов до дітей, про те, як зробити дітей кращим і добрішим. Іноді Марсем поводиться не як педагог: «Вбила б” – пише один раз Марсем після чергової витівки своїх підопічних. Але це ще раз підтверджує, наскільки неоднозначна праця педагога і що любов до дітей – це не безумовна цінність, якою повинен керуватися вчитель.