Коли виникло землеробство і скотарство?
Прагнучи мати надійніший і більш передбачуваний, аніж полювання та збирання диких ягід чи грибів, спосіб добування харчів, люди спробували самі вирощувати потрібні їм рослини, розводити й відгодовувати тварин. Вони помітили, що зерно, кинуте в землю, проростає. З рослини, що виросла, можна збирати такі самі зерна. Люди навчилися обробляти землю так, щоб вона ставала придатною для посіву рослин. Про те, у якому напрямку розвивалося збиральництво, свідчать численні рогові та кістяні мотики – знаряддя для розпушування ґрунту та викопування корінців, жнивні ножі (прообраз майбутніх серпів), призначені для зрізання колосків і пагонів, і терки, які застосовували, щоб перетирати зерна та плоди тощо.
Так зі збиральництва близько 11-9 тисяч років тому в землях Південно-Західної Азії виникло землеробство, або рільництво. Появу свійської худоби (кози й вівці) пов’язують із Південно-Західною Азією близько 9 тисяч років тому виникло скотарство.
Нові форми господарювання – землеробство і скотарство – виникли в останній період кам’яного віку, який називають неолітом.
Доба нового кам’яного віку в Західній Азії тривала від 9 до 6 тис, дон. е., а в Європі дещо пізніше.
Скотарі, постійно пересуваючись разом з худобою на нові землі в пошуках пасовиськ, зажили кочовим життям. Ті ж землероби та скотарі, які тривалий час жили на одному місці, – осілим. Скотарі надали перевагу овальним та круглим житлам, а землероби чотирикутним будівлям, до яких можна було прибудовувати господарські приміщення.
Цікаві факти про землеробство і скотарство
- Щоб прогодувати протягом рокуодного мисливця і збирача, необхідно було близько 10 км2, а одного землероба – 0,5 км2. Розвинуте землеробство в епоху бронзи давало можливість прогодувати одну людину 0,1 км2.
- Дику вівцю було одомашнено 1 тис. років тому в Туреччині, Ірані, Іраку, дику козу – 10 тис. років тому в Ірані, дикого тура – 8.5 тис. років тому в Туреччині, декого кабана– 9 тис. років тому в Туреччині.
