“Кульбабове вино” скорочено читати українською повіть Рея Бредбері варто щоб згадати сюжет про життя та погляди 12-річного хлопчика.
Бредбері “Кульбабове вино” скорочено
Події твору відбуваються влітку 1928 року в США, у вигаданому місті Грінтауні, штат Іллінойс.
12-річний підліток на ім’я Дуглас Сполдінг рано вранці відкриває очі і виявляє, що знаходиться у вежі, що належить його дідусю і є найвищою будівлею в маленькому містечку, де проживає хлопчик. Хлопчина змахує руками, і саме з цього моменту в околицях починається новий літній сезон.
Відправившись на збір винограду разом з батьком і молодшим братиком Томом, Дуглас відчуває, як його охоплюють якісь невідомі раніше відчуття, які його трохи лякають, але в той же час наповнюють особливою, цілющою силою. Починають розпускатися кульбаби, і хлопці старанно збирають квіти в мішки, адже за кожен з таких мішків дідусь вручає їм невеликий гонорар. Далі дідусь переробляє кульбаби під пресом і дає їх соку перебродити, після чого розливає в пляшки. Таке вино є відмінним засобом для лікування застуди, протягом зими воно рятує від недуг все немаленьке сімейство Дугласа. Хлопчик відноситься до збору кульбаб як до традиційного обряду.
Після завершення цієї роботи підліток зустрічається з товаришами Чарлі і Джоном, і приятелі, як і зазвичай в літній період, мандрів по окрузі. Друзів найбільше цікавить яр, в якому вони розраховують знайти ще чимало цікавих загадок і таємниць. Потім Дуглас, повертаючись увечері додому після відвідування кінотеатру, бачить у вітрині магазину літні тенісні туфлі. Хлопчик відчуває, що вони йому просто необхідні.
Однак батько Дугласа не хоче їх купувати, вважаючи це забаганкою сина. На наступний ранок підліток звертається до власника крамниці містера Сендерсона, що продавав взуття, і дізнається, що його особистих заощаджень на обновку не вистачає. Хлопець погоджується працювати в магазині взуття все літо, але продавець каже, що хлопчик повинен лише виконати кілька незначних доручень в обмін на бажану для нього обновку.
Купивши великий блокнот, Дуглас вирішив записувати туди всі події літа. Хлопчик розділяє його на дві частини «Відкриття та одкровення» та «Обряди та звичайності». В одній він описує звичайні та звичні для нього обряди, які є в його сім’ї. У другій половині хлопець записував події, які вони роблять перший раз, та нові думки про звичні речі. Ще одним обрядом стають гойдалки, які дідусь незабаром вішає на веранді для того, щоб ввечері члени його сім’ї могли хоч трохи відпочити від денної спеки.
Одного вечора чоловіки зібралися перед тютюновою лавкою та курили. Серед них був і Лео Ауфман, міський ювелір. У місті він також майстрував велосипеди, лагодив автомати і був навіть кіномеханіком. Дуглас попросив його змайструвати “Машину щастя”, і перестати обговорювати нові види зброї. Місцевий ювелір Лео Ауфмен вирішив взятися за цю непросту задачу.
Ювелір хотів зробити машину, яка хлопчикам і дівчаткам допоможе подорослішати, а старим «вгамувати тривогу». У Лео було шестеро дітей: молодшому 5, старшому – 15 і кохана дружина
В цей же час важливе для себе відкриття робить і маленький Том, братик Дугласа. Одного разу його старший брат дуже довго не повертається додому з прогулянки, і мати змушена шукати підлітка разом з молодшим сином. Саме в цей вечір хлопчина дізнається про те, що смерть настає тоді, коли хтось із близьких не повертається, але, почувши голоси Дугласа і його товаришів, 10-річний Том заспокоюється.
У той же час Ліна Ауфмен, дружина ювеліра, вважає, що її чоловік зовсім даремно зайнявся розробкою горезвісної машини щастя. Поки чоловік щось конструював, всі турботи по господарству та догляд дітей люгли на її плечі. Лео протягом двох тижнів не приділяє дружині та дітям ніякої уваги, проте йому все ж вдається створити бажаний агрегат.
Вночі чоловік чує гіркі ридання сина, який потайки забрався в цю машину та випробував її. Хлопчик крізь сльози казав: «все скінчено». Засмучена Ліна вирішила розлучитися з чоловіком, але він умовив її спочатку скористатися винаходом. Коли жінка увійшла до машини, Лео побачив, що вона плаче. Ліна розповіла, що бачила країни, де ніколи не побуває, події, які ніколи не трапляться, відчула себе знову молодою, а це не щастя, а «одне горе».
Ліна називає пристосування «машиною горя», а Лео намагається зрозуміти, в чому ж він помилився. Чоловік сам проникає всередину апарату, але в цей момент його винахід повністю згоряє. Ауфману стає ясно, в чому полягає справжнє щастя, коли він бачить своїх веселих дітлахів і дружину, яка готує вечерю для всієї родини.
Стара місіс Бентлі зберігала багато речей, що нагадували їй минуле. Її чоловік давно помер, після цього вона переїхала до Грінтауна. Якось біля будинку жінки грали діти. Вона пригостила їх морозивом і розповіла, що хоча їй зараз 72, колись вона теж була маленькою дівчинкою і її звали Елен. Діти не повірили жінці.
Місіс Бентлі показала дітям колечко, гребінець, камінчики, що належали їй у дитинстві, і фотографію, де їй було вісім років. Але старенькій не повірили: вирішили, що вона вкрала ці речі. Тоді бабуся зрозуміла, що вона тільки та, що тут зараз, сьогодні, а речі з минулого більше не мають значення. Вранці вона віддала іграшки та книги дітям, а решту спалила. Після цього діти та місіс Бентлі стали хорошими друзями. І коли дівчата питали, скільки їй років, вона говорила, що їй 72 і завжди було стільки.
У блокноті Том і Дуглас записали: «старі ніколи не були дітьми».
Дуглас і його друзі починають регулярно відвідувати старого полковника, охоче ділиться з ними розповідями про минулі часи, індіанців і ковбоїв. Для цієї людини його пам’ять служить справжньою «машиною часу».
В це ж літо хлопчик втрачає 90-річну прабабусю, надзвичайно енергійну і рухливу жінку. Після її смерті Дуглас з гіркотою записує в своєму блокноті, що і йому коли-небудь доведеться піти з життя, оскільки машини рано чи пізно неодмінно ламаються, а будь-яка людина неминуче вмирає.
Дуглас записав у блокноті, що не можна покладатися ні на речі, ні на людей, тому що всі вони можуть піти на час або назавжди, розвалитися або померти.
У найбільш спекотний літній час підліток серйозно захворює. Містер Джонас, водій фургона, з яким також періодично спілкувалися приятелі Дугласа і сам хлопчик, приходить відвідати хлопчика, проте мати не дозволяє цій людині пройти до її сина. Але чоловік пробирається до хворого пізно вночі, він приносить Дугласу пляшки зі свіжим арктичним повітрям і солоним океанським вітром. Зробивши буквально пару вдихів з цієї пляшки, хлопчина починає видужувати, а на наступний ранок городяни з величезним полегшенням зустрічають проливний дощ.
Бабуся Дугласа є неперевершеною кулінаркою, при цьому жінка натхненно готує чудові страви, не замислюючись про те, що саме і як вона робить. Одного разу в гості до всієї сім’ї прибуває якась тітка Роза, досить педантична. Ця дама береться за перетворення звичної для бабусі кухні, вона розкладає всі приправи в нові та красиві баночки, всі сковорідки і каструлі рівними рядами шикуються на полицях, Роза також купує бабусі товсту кулінарну книгу і кращі окуляри.
З настанням вечора члени сім’ї очікують смачної вечері, проте на цей раз їжа вперше за багато років виявляється абсолютно несмачною, і бабуся з відчаєм зізнається, що вона просто не може готувати, на незнайомій для неї кухні. Близькі Дугласа вимагають, щоб тітонька Роза негайно поїхала геть, однак її зникнення не змінює ситуації, у бабусі, як і раніше не виходить приготувати навіть прості речей.
Тоді у хлопчини з’являється ідея про те, як виправити становище, що склалося. У нічний час він буквально перевертає кухню догори дном, повертаючи туди хаос. Підліток змінює нові окуляри на старі, звичні для бабусі, спалює подаровану тіткою Розою кулінарну книгу. Почувши спричинений ним шум, бабуся заходить до кухні і відразу ж із захопленням починає готувати.
Літо закінчується, і хлопці помічають це за цілою низкою ознак. У канцелярському магазині починають реалізовуватися приналежності, необхідні для навчання в школі, дідусь прибирає з веранди гойдалки. Дуглас в останній раз в цьому році проводить ніч в його улюбленій вежі. Увечері хлопчина, визирнувши у вікно, змахує руками, і в місті поступово згасають вогні. Однак підлітка не засмучує те, що період канікул завершується, адже в погребі діда знаходиться 90 пляшок зробленого з кульбаб вина, в кожній з яких зберігається один з літніх днів.
