“Кумедія з Костем” скорочено

“Кумедія з Костем” скорочено оповідання Винниченка допоможе згадати трагічний сюжет про долю байстрюка.

«Кумедія з Костем» скорочено (аудіокнига)

“Кумедія з Костем” скорочено читати

Головний герой Кость був сиротою. Хлопчик служив у пана і був його незаконно народженим сином. Життя виховало маленького хлопчика дуже сміливим, завзятим і по-доброму впертим. Проте серед цих рис головною рисою дитини було те, що хлопець ніколи не плакав. Не плакав він, хоча слуги (і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси) навмисне знищалися над ним, щоб він плакав, а Кость “заверещить тоненько-тоненько, зажмуриться й біжить куди попало. А все-таки не плаче! Його так і прозвали за це «кам’яним виродком”.

Йому жилося несолодко, його постійно ображали, били на службі, та ще й діти теж знущалися з нього, так ніби їм подобалося, як він обурюється.  Там, де він служив, часто доводилося отримувати на горіхи за найменшу провину та й діти його особливо теж не жаліли. Всі знали, що ця дитина нічия, мати померла, а батькові-панові він був непотрібний, тож звали його просто «байстрюк».  Хлопця це дуже ображало: він хотів би, щоб у нього нікого не було, аніж служити у свого батька, який не звертав на сина ніякої батьківської уваги, якої так бракує кожній дитині. Та ще й діти при кожній нагоді казали йому про це.

Одного прохолодного дня Кость, Данилко, Семенець та Микита – пасли товар на лугу. Хлопці – своїх, а Кость – панських». Хлопці жили у сім’ях, мали гарний одяг, були доглянуті: «…всі були в свитках і чоботях, а Кость босий і в одному піджачку та брудній сорочці. Груди були розхристані».

Хлопці так замезрзли, що не могли скрутити папіроску.  Вони зазвичай палили папіроски-самокрутки, але тепер руки задубіли настільки, що не виходило їх скрутити як слід. Кость, на здивування всім, сказав, що він зможе.

“– Ага! Не скрутиш. Руки змерзли. А в мене ні… От які! І Кость простягнув усім свою чорну, подряпану невеличку руку. Йому, очевидячки, чогось дуже хотілося говорити про свої руки”.

Кость похвастався і витяг ганчірочку, в якій було замотано три цигарки. Виявляється він їх вкрав у економа. Микита вихопив у Костя цигарки. ” Кость якраз збирався щось сказати Данилові й аж здригнувся весь. Але зараз же скривився, вишкірив зуби й зробив: – Хрр!”

Хлопці курили цигарки, яких було тільки три і Костеві нічого не дісталося. Та це й сміялися з Костя. Костя сказав, що йому нічого не шкода і що він може віддати їм навіть картуза.

Здається, сам Кость ладен зробити все, щоби діти, його однолітки, сприймали хлопчика другом: він навіть на спір готовий буг роздягнутися, щоби показати, – йому не холодно (тим самим завоювати довіру дітей). Хлопці ж дивилися на Костя, як на дивака і навіть провокували його на ті дії. Та коли хлопець роздягнений, розпашілий ввечері ліг на холодну траву, утікши від злих дітей, насолоджувався тишою і самотністю, його спіймав сердитий лановий. Він почав сварити Костя за те, що покинув худобу буз нагляду і ледачує тут. Кость, уже по інерції звиклий відповідати на образи і крики своїм набурмосеним “хр-р-р-р!”, тільки розізлив й без того розлютованого ланово. Лановий, не вибираючи слів, почав ображати хлопця, називати байстрюком і бити. Це вже було вдруге за день: спершу він терпів знущання від однолітків, а потім від дорослого чоловіка… Хлопчик не витримав – просто плюнула в обличчя лановому й побіг, куди очі дивилися. Довідник цікавих фактів та корисних знань

Ввечері в хлопчика піднялася температура – він захворів. Усі вирішили, що Кость захворів на інфекційну хворобу – холеру. Слуги не хотіли підходити до хлопчика, сказали панові, що радше підуть від нього, аніж будуть пропадати від холери від “паршивого байстрюка. Пан, злякавшись, прислав до хлопця фельдшера. Але поки фельдшер оглядав дитину, погляд і увага Кості були прикуті до батька, який пихато курив цигарку і нетерпляче чекав висновку лікаря. Холера не підтвердилась і фершел з паном і слугами вийшли. Більше нічого нікого не хвилювало. Пан йдучи, кинув окурок на підлогу.

Кость, залишившись один, підняв обережно цигарку, погладив і спробував закурити. Цигарка не курилась. Знову вийняв її, погладив рукою, прислухався і швидко підбіг навшпиньках до печі. Хапаючись і озираючись на двері, вигорнув жарину і став тикати в неї недокурком. І в цей час до кімнати зайшла кухарка Тетяна та почала кричати на Костя, забираючи в нього цигарку. В розпал цієї сцени, хлопець раптом… став на коліна, схрестив руки і почав молити: “Це моє… Це татове…” і заплакав… Вперше в житті заплакав. Це ж настільки важливим був для дитини той нещасний недопалок, який батько тримав у руках кілька хвилин!

Хлопець миттю вискочив на нари, де зазвичай спав. Він стискав в руках недопалок, і з поглядом хижого звіра, охороняв той найдорожчий дитячому серцю скарб. Через кілька днів Костю стало гірше. Навіть будучи непритомним, хлопець не випускав з рук недопалок. Саме в ці тяжкі дні, коли Кость пом’якшав, став приємнішим, і Тетяна теж змінила відношення до хлопчика. Вона плакала біля нещасного худого тільця зі словами “Сирітко ти моя! Ні батенька, ні матінки!..”

На другий день Костеві погіршало, температура все піднімала, його лихоманило, він непритомнів. На третій — він уже й до пам’яті не приходив. Але недокурка з рук не випускав.  Тетяна стала більш лагідною, жаліла хлопця, казала: «Сирітко ти моя! Ні батенька, ні матінки!..»

Через кілька днів хлопчик помер. Коли Костя обмивали, в руці його, блідій і негнучкій, з почорнілими слідами дряпинок, була цигарка. Баба хотіла розкрити пальці, але Тетяна не дала забрати її, і так його й обмили з нею. З тим недопалком дитину було поховано.

Сюжетний ланцюжок твору “Кумедія з Костем”

Кость пас панську худобу.

Хлопчаки дражнили Костя «байстрюком».

Лановий побив Костя.

Тетяна по-ширила чутки, що Кость захворів на холеру.

Пан прийшов до Костя перевірити, чи справді хлопчик хворий.

Кость вимагав повернути йому недопалок.

Кость заплакав уперше в житті.

Хлопчик помер з недопалком у руці.

Автор переказу – Гнатюк Юлія (J-G)

Матеріал надано лише для публікації на сайті dovidka.biz.ua від 10 грудня 2016 року.