Аналіз вірша Лесі Українки “Хвиля” допоможе визначити, яка тема та ідея, жанр, художні засоби та сюжет твору та скласти літератний паспорт твору.
Леся Українка “Хвиля” аналіз (паспорт)
Автор – Леся Українка
Рік написання – 8 грудня 1908 року в Євпаторії.
Приводом до написання цього твору стала поїздка до Євпаторії, де Леся Українка перебувала на лікуванні.
Рід літератури – лірика
Жанр: пейзажна лірика
Тема – Зображення мінливості морської хвилі; хвиля як алегорична картина людського життя.
Ідея – Життєствердження за будь-яких обставин – не втрачаючи оптимізму,уміти бачити в звичайному прекрасне, «розчинятися» в природі.
“Хвиля”художні засоби:
- епітети (хвиля смутна),
- порівняння (може, буде там покірно,мов рабиня, тихо, вірно),
- метафори (хвиля йде).
- асонанс та алітерацію.
Віршовий розмір. Хорей.
Головна ідея вірша “Хвиля” Леся Українка описана в строфі:
Чи полине
межи сестри, межи милі,
вільні хвилі,
розтечеться, розпливеться,
знову сили набереться,
потім зрине
і гучна,
і бучна,
переможно валом сплесне
і воскресне?
Сюжет і композиція вірша “Хвиля”
I частина – «малюнок» переможного наступу хвилі на прибережне «сухеє баговиння,на розсипане каміння», її удару в берег,утрату сили та зникнення у морі.
II частина – розгорнуте риторичне запитання –міркування ліричної героїні над тим,що чекає на хвилю на дні морському.
Образи-символи вірша “Хвиля”
Лірична героїня – романтична і водночас замислена над долею хвилі (життєвою долею людини,яка завжди має право на вибір – скоритися чи «вступити в бій»).
Хвиля уособолює у собі мінливість, непостійність. Головним є образ моря, в котрому постійно відбуваються зміни, щось приходить – щось відходить, баланс і гармонія.
- Море – символ свободи.
- Хвиля – можливість вибору, заклик до руху.
У творі переважають почуття сумніву, але незаперечної надії у світле майбутнє, вся поезія Лесі Українки пронизана вірою і сподіваннями.
Бурхлива уява поетеси зазирає на дно моря, де хвиля то «колише молюски», кладе карби (фарби) на коралі, береже скарби моря, то виринає грайливо й плюскочеться між сестер.
Ритм вірша нагадує коливання хвиль. Поетеса широко використовує звукопис (асонанс та алітерацію), відтворюючи шум моря. Це один із кращих її мариністичних творів, хоча можна розглядати його і як алегоричну картину людського життя.
У творі переважають почуття сумніву, але незаперечної надії у світле майбутнє, вся поезія Лесі Українки пронизана вірою і сподіваннями.
Твір справив на мене досить глибоке враження, так як пейзажна тематика для мене є досить близькою. До цієй теми автор звертається у творах “Спогад із Євпаторії”, “Тиша морська”.
