Ліна Костенко “Крила” аналіз (паспорт) твору

Аналіз вірша “Крила” Ліни Костенко – тема, ідея, жанр, художні засоби, історія написання. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.

“Крила” Ліна Костенко аналіз (паспорт)

Автор: Ліна Костенко

Рік написання: 1958

Рід: лірика

Вид: філософська

Жанр – ліричний вірш

Тема: розповідь про “окриленність” людини.

Ідея: уславлення духовних поривань людини. Треба жити й мріяти, мати цілі й бажання. А життя людини без мрій буде буденним. 

Головна думка: “Людина нібито не літає…а крила має”

Поетеса пише, що крилатим грунту не треба. Це означає, що ті люди, які усвідомили перевагу духовного над матераільним, стають вільним від земних кайданів.

Образи: хмар, неба, поля

Художні засоби вірша “Крила”:

• Епітети: правда пташина, вічного поривання
• Риторичні оклики: Людина нібито не літає…А крила має, А крила має! (зустрічається двічі)
• Метафора: правда пташина.
• Рефрен: А крила має. А крила має.
• Порівняння: “крила, не з пуху-пір’я,а з правди, чесноти і довір’я” 
• Антитеза: “Землі немає, то буде небо”.
• Заперечувальне порівняння: “Немає поля, то буде воля”, “Немає пари, то  будуть хмари”.
• Риторичні запитання: “А як же людина?”, “А що ж людина?”.
• Риторичні оклики: “А крила має!”

Ліна Костенко написала цей вірш, перебуваючи в Польщі. Вірш увійшов до збірки “Мандри серця”. На створення твору поетесу спонукали відвідини польського міста Щеціна. Тоді Ліна Костенко вагалася, чи переїжджати їй до Польщі разом із коханим Єжи Пахльовським, чи – залишитися в Україні. У результаті поетеса вирішила повернутися додому.

У вірші “Крила” Костенко показала, що сумує за Батьківщиною і сумує, що вона – не вільний птах і не може полетіти додому. Зате – вона здатна полетіти на своїх творчих крилах та крилах своїх спогадів куди завгодно.

Що намагається донести автор до читача у творі “Крила”? Що треба жити й мріяти, мати цілі й бажання. А життя людини без мрій буде буденним

Вірш «Крила» Ліна Костенко слухати

Вірш Ліни Костенко “Крила”

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.

У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.

У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.

У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!