Аналіз збірки “Листя трави” Волта Вітмена допоможе підготуватися до уроку та визначити її тематику. У збірці віршів «Листя трави» (1855-1891) ідеї близькості до природи взяли космічний характер; будь-яка людина і будь-яка річ сприйняті священними на тлі нескінченної в часі і просторі еволюції Всесвіту. Почуття спорідненості з усіма людьми і всіма явищами світу виражено за допомогою перетворення ліричного героя в інших людей і неживі предмети.
“Листя трави” Вітмен аналіз
Автор: Волт Вітмен
Рік публікації: 1855
“Листя трави” — єдина збірка автора, яка прославила його ім’я. За життя Вітмена вийшло 9 видань цієї книги. Перше її видання (1855) він друкував власноруч. Воно було видане за кошти автора, без зазначення його імені. Книга містила 12 віршів і поем без назви.
За життя поета книжка перевидавалася 9 разів, в останній редакції було вже 400 різних за жанрами поезій: від невеличких віршів до значних за обсягом поем, таких як «Пісня про себе», «Пісня відкритого шляху», «Пісня про сокиру»
Літературний рід: лірика
Жанр: збірка поезій
Стиль: символізм
Тема збірки “Листя трави” – це сам Вітмен, людина-поет, людина взагалі та світ навколо неї, зображення життя у всіх його проявах.
Ідея збірки “Листя трави” – вічне торжество людини.У людині й природі автор бачить прагнення до гармонії.
Тематика творів збірки “Листя трави”: теми життя і смерті, пошуку людиною самого себе, рівність і однаковість людей, доля індіанців, зображення американської дійсності, піднесення розвитку людини до рівня Бога, взаємозв’язок людини і природи.
Наскрізний мотив: заклик до зміни життя на краще, до боротьби, до наслідування країн, у яких прийнято демократичні ідеї, до віри у свободу.
Віршовий розмір віршів: верлібр
Композиція: 400 віршів; 15 циклів – “Присвяти”, “Діти Адама”, “Аїр благовонний”, “Перелітні птахи”, “Морські течії”, “При дорозі”, “Барабанний бій”, “Пам’яті президента Лінкольна”, “Осінні ручаї”, “Шепіт божественної смерті”, “Від полудня до зіркової ночі”, “Пісні розставань”, “Дні семи десятиліття”, “Прощавай, моє Натхнення!”, “Ехо минулих літ”.
Всі вірші Уїтмена, за єдиним винятком, не мають рими і не слідують якомусь розміру або стандарту довжини рядка. Серед віршів збірки виділяються «Пісня про себе», «Про тілі електричному я співаю», «З колиски, вічно заколисує».
Теми у збірці “Листя трави”:
- життя і смерть;
- жінка – чоловік;
- людина – особистість;
- душа та тіло;
- демократія;
- війна;
- щастя;
- Природа.
Образи у збірці “Листя трави”:
- Смерть;
- Життя;
- Сонце;
- Повітря;
- Море;
- Земля;
- Кохання.
Проблематика збірки:
- економічний та культурний розвиток Америки;
- братерство народів, націй;
- релігія та наука;
- рівність жінки та чоловіка;
- еволюція життя;
- краса тіла людина;
- значення повстання, війни для змін у суспільстві;
- зв’язок людини (суспільства) та Природи;
- гармонія тілесного та духовного.
- смерть і безсмертя;
Новаторство Вітмана:
– використання верлібу
– використання діалогу поет-читач
– Вітменівський каталог (перелік предметів та явищ)
– використання засобів виразності : метафори, риторичні запитання, звертання, накази.
– поет демократії
Тематика збірки “Листя трави”
Тематика збірки “Листя трави” така ж різна, як і американська дійсність “як вона є”. Розповідь ведеться від імені “простої людини”, одного з “галереї простих американців” — робітників, докерів, фермерів, скотарів. Автор ніби стирає індивідуальні риси, зображуючи “людський загал”.
У центрі уваги Волта Вітмена — людина. Вона для нього — найвища цінність. Її “я” складається з дійсності та часу, із землі та моря: “Я частинка твоя невіддільна, я одна твоя хвиля і всі твої хвилі одразу”; з усіх живих істот, з душ усіх людей: “Я всіх вас знаю, я знаю море мух, сумнівів розлуки, безвір’я”; з невідомості: “Це не хаос, не смерть — це форма, єдність, це план… це вічне життя, це Щастя”.
Поет вірить у своє Безсмертя, бо він заповідає себе землі, “щоб прорости травою, яку люблю”.
Друга важлива тема збірки – оспівування любові. “Основа творіння — це любов”,— стверджує автор. Оспівування індустріально-технічної ери посідає важливе місце серед інших тем, адже саме це було прикметою часу.
Поет оспівує у збірці все живе: “Я вірю: стеблинка трави важливіша не менш, ніж важка робота зірок”.
Ще одна тема, яку розкрита в збірці — оспівування демократії: “Я називаю пароль одвічний, я знак даю: Демократія”.
