Меценатська діяльність Івана Мазепи була надзвичайною, адже за його правління він виділяв значні кошти на розбудову церков та на підвищення рівня освіченості людей, також кошти виділялися на покращення оборони країни.
Меценатська діяльність гетьмана Івана Мазепи
Іван Мазепа – політичний діяч, гетьман який тримав булаву 22 роки (довше за будь-кого з українських гетьманів). Іван Мазепа усвідомлював, яку роль відіграє культура і мистецтво в житті людей, в піднятті престижу країни, тому він приділяв меценатській діяльності значну увагу.
Загалом, за підрахунками козацької старшини, за часи свого гетьманування Мазепа на меценатські цілі витратив щонайменше 1 110 900 дукатів, 9 243 000 злотих та 186 000 імперіалів. Це величезні кошти на той час.
Мазепа хотів відновити занепалі та збудувати нові церкви, монастирі, просвітницькі заклади. Під його керівництвом здійснюються будівельні роботи в Києві, який за його гетьманування став символічним “другим Єрусалимом”, духовною столицею України.
За кошти І.Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено величезну кiлькiсть церков. Найвідоміші будівлі, які були збудовані чи реконструйовані за сприяння Івана Мазепи:
Софiя Київська
До часів Мазепи він дійшов зовсім занедбаний. У 1690-1696 рр. коштом І. Мазепи собор відновлюється, набуває форм, притаманних українському бароко. Пізніше, у 1699-1707 рр. довкола обителі зведені високі мури з двома виходами, прикрашені краси- вими дзвіницями. На головному вході постала Тріумфальна дзвіниця, на якій встановлено 13-тонний дзвін “Мазепа”. На шпилі триярусної південної вежі було поміщено позолочену крилату постать покровителя Києва архистратига Михаїла. На реконструкцію собору Мазепа виділив 50 000 зол, на позолочення бані митрополичого собору – 5000 дукатів, крім того, подарував храму золоту чашу вартістю 500 дукатів.
Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві було реконструйовано стараннями гетьмана. Всередині церкви збереглися надзвичайно цінні мозаїки і фрески XII ст., іконостас початку XVIII ст. та багато інших цінних пам’ятних речей. Гетьман подарував монастиреві срібну 32-кг раку св. Варвари, на оздоблення якої пішло 20 000 дукатів.
- Пустинно-Миколаївський монастир значно покращився за часів гетьманування Мазепи. В Києво-Пустинському монастирі було збудовано соборну церкву Св. Миколая. У різниці цієї церкви на стіні вівтаря тривалий час залишався портрет Мазепи як “Зиждителя храму”, хоч у ній проголошували гетьманові анафему. Крім Миколаївської церкви, коштом гетьмана було поставлено ще трапезну церкву Покрови Пресвятої Богородиці та келії для монастирської братії. На їхнє будівництво гетьманом виділено більше ніж 100 000 зол. Цей собор було зруйновано у 1934р. комуністичною владою.
- Братський Богоявленський у Києві. Під пильною увагою Івана Мазепи велося будівництво 1691-1693 рр. нового мурованого Богоявленського собору Братського (академічного) монастиря. Богоявленський собор був необхідний для повноцінного функціонування Києво-Могилянської колегії. На його будівництво було виділено більше 200 000 золотих. Але цей собор у 1933 р. було знищено радянсько-комуністичною владою.
- Кирилiвська церка за Київським Подолом на Куренівці була добудована за сприяння гетьмана: перебудовано дах, поставлено 5 бань, прикрашено новим хвилястим фронтоном і пілястрами з ліпною орнаментикою. На відбудову соборної церкви монастиря св. Кирила Мазепа виділив понад 10 000 зол.
- Видубицький монастир за гетьманування Івана Мазепи змінив свій вигляд. Там коштом гетьмана було реконструйовано Михайлівську церкву.
- Чернiгiвський Троїцько-Iллiнський,
- Лубенський Мгарський,
- Густинський,
- Батуринський. У Батурині виділив понад 20 000 золотих на побудову кам’яного Троїцького собору, 4000 золотих – на зведення мурованого храму святого Миколи (у 1708 р. був незакінченим), 15 000 золотих – на будівництво дерев’яних церков Воскресенської та Покрови Богородиці.
- Крупницький,
- Глухiвський – но побудову собору було виділено 20 000 золотих
- Петропавлiвський,
- Домницький,
- Макошинський,
- Бахмацький,
- Каменський,
- Любецький.
За сприяння Мазепи були також відновлені такі кафедральні собори у Переяславi та Чернiговi, церкви в Батуринi, в Дiгтярiвцi та iншi.
Масштаби культурницької й меценатської діяльності гетьмана Мазепи вражаючі: за його правління було збудовано 220 церков, реставровано було 43 храми.
Так, на побудову нового пишного кафедрального собору в Переяславі з монастирем І. Мазепа виділив більш ніж 300 000 золотих, на ремонт і прикраси для Густинського та Мгарського монастирів – 18 000 золотих, монастирської церкви в селі Дігтярі – 15 000 золотих, від- будову кафедрального монастиря в Чернігові – 10 000 золотих, добудова Троїцької церкви в Чернігові – ще 10 000. Будівництво і ремонт дерев’яних церков: Св. Іоана в Чернігові – понад 5000 золотих, Воскресенська і Покровська церкви в Батурині – понад 15 000, у селі Прачі – також понад 15 000 золотих .
Гетьман І.Мазепа також опiкувався станом православної церкви і за межами України. Він не лише виділяє гроші на будівництво церков за кордоном, але й робить цінні подарунки: найбільш відомим подарунком є срiбна плащаниця, що зберiгається у вiвтарi грецького православного собору Воскресіння при Гробi Господньому в Єрусалимi i використовується лише в особливо урочистих випадках.
Внесок Мазепи у розбудову Києво-Печерської Лаври
Мазепа величезні кошти вкладав у відновлення насамперед в Києво-Печерської Лаври. 20 500 дукатів, були вкладені в головну соборну церкву – Успіня Богородиці. Завдяки позолоченню семи грушо- подібних бань собор набув величності, божественної легкості. Гетьман подарував храму великий срібний підсвічник за 2000 імперіалів, золоту чашу з Євангелієм у золотій оправі (2400 дукатів), золоту митру (3000 дукатів). У 1704 р. Мазепа профінансував оздоблення коштовними срібними бляхами вівтаря над похованням Феодосія Печерського. Інтер’єр храму було прикрашено дорогими срібними лампадами (863 талери), які освітлювали все церковне приміщення.
Фактично річний бюджет Гетьманщини (1млн золотих) було вкладено І. Мазепою в побудову мурів навколо Києво-Печерської лаври. Вони мали оборонне призначення на випадок ворожого вторгнення. Загальна довжина муру – 1290 м. Товщина муру доходила до 3 метрів, а висота – 7 м. На мурах влаштували бійниці для ведення рушничного бою, а також вежі для можливого використання гармат.
При цьому у монастирі збільшилася кількість церковних споруд, які органічно увійшли до оборонно-мурованого комплексу. Вхід до лаври прикрашали великі Свята та Економічна брами. Над останньою була збудована церква Всіх Святих.Збудовані також були Онуфріївська триярусна церква-вежа і церква-вежа в ім’я Івана Кушника. Усі церковні приміщення, вмонтовані у нові мури, фінансувалися з гетьманської скарбниці. З цих коштів збудовано й Годинникову (або Дзигарську) вежу.
Оновлено й розбудовано було Мазепою Троїцьку церкву при головній брамі Лаври, закладену ще 1106 році.
Водночас у Лаврі зведено кам’яну Микільську лікарняну церкву (інша назва – церква Миколая), відновлено будинок лаврської друкарні. Гетьман подарував лаврі великий дзвін і дав кошти на побудову мурованої дзвіниці (73000 золотих).
Ніколи до цього Київ не мав стільки діючих церковних споруд, які були відроджені, розбудовані за невеликий проміжок часу.
Внесок Мазепи у розбудову освітніх закладів
І. Мазепа усвідомлював необхідність підготовки освічених, культурних діячів, свідомої національної інтелігенції, піклувався про освіту й культуру в Україні, підтримував найтісніші зв’язки з Київською академією. Він також дбав і про розбудову Академії, яка за його гетьманування досягла високого піднесення й здобула визнання в міжнародному культурному світі. Саме за його правління Київський колегіум одержав високий статус академії (1701). Мазепа наповнював бібліотеку академії цінними виданнями, тому студенти були забезпечені книгами.
За правління Мазепи Київська академія мала найбільше за все свої існування число студентів – понад 2 тисячі.
Києво-Могилянська академія завдяки допомозі гетьмана добре забезпечувала академічні інтереси українського студентства. Рівень освіти, який давала Київська академія, не поступався європейському.
Коштом І. Мазепи реставровано й головний будинок Академії, тривалий час його називали “Мазепин корпус”. Гетьман зробив для Академії так багато, що сучасники називали його “ктитором преславної академії Могило-Мазепинської”
За сприяння та фінансування Мазепи в 1700 році з’явився академічний центр – Чернігівський колегіум, який був при Борисоглібському монастирі і спочатку мав лише три “класи” (курси) – інфіми, граматики та синтаксису. З 1705 року Чернігівська колегія вже мала 6 класів. За допомогою Мазепи Чернігівська єпископська кафедра запровадила в себе папірню, що постачала папір для тогочасних українських друкарень.
