“Троянський кінь” переказ скорочено розповість про те, як була переможена Троя. Інша назва: “Міф про троянського коня”.
Міф “Троянський кінь” читати скорочено
Минув уже десятий рік облоги Трої, але місто залишалося неприступним. Ахейці втратили багато своїх воїнів і героїв, зокрема славетного Ахілла, однак здобути перемогу силою так і не змогли. Тоді богиня війни Афіна, яка ненавиділа Трою, підказала мудрому Одіссеєві вдатися до хиторщів. Коли на раду зібралися ахейські вожді, то мудрий Одіссей запропонував хитрий план: збудувати величезного дерев’яного коня, у якого всередині сховаються найхоробріші воїни. Решта воїнів мала вдати, що спалює табір і відпливає додому, а насправді сховатися за островом Тенедос.
Коня було вирішено подарувати троянцям як буцімто «жертву богам», щоб вони повірили і самі втягнули його до міста. Цю споруду доручили збудувати майстру Епею. Кінь вийшов величезним, як гора, — його добре було видно здалеку. Вночі герої потай залізли всередину, серед них були Одіссей, Менелай, Діомед, Неоптолем (син Ахілла) та багато інших.
На ранок троянці побачили, що ворожі кораблі відпливли, а на березі залишився тільки спалений табір. Усі вийшли за міську браму й побачили дерев’яного коня. Думки поділилися: одні радили затягти коня в місто як трофей, інші — знищити його, підпалити чи розтрощити. Найрозумніший серед них, жрець Лаокоон, намагався застерегти своїх співвітчизників, що це підступ ахейців, і навіть кинув у коня спис — всередині почувся гуркіт. Але троянці не звернули уваги на його попередження.
Саме тоді пастухи привели полоненого юнака — Сінона. Його навмисне залишили ахейці, аби він обдурив троянців. Його привели до царя Пріама, і він зі сльозами на очах почав свою брехливу розповідь. Сінон сказав, що нібито його ненавидів Одіссей, а ахейці вирішили принести його в жертву, щоб задобрити богів і вгамувати бурю. Він буцімто втік, щоб урятувати своє життя, і тепер просив у троянців милосердя. Його розповідь зворушила царя Пріама, і той наказав розв’язати полоненого.
На запитання, навіщо ахейці залишили дерев’яного коня, Сінон пояснив, що це — священний дарунок Афіні Паладі. Нібито якщо троянці введуть коня в місто, богиня стане їхньою покровителькою. Він запевняв, що ахейці зробили коня таким великим, щоб його не вдалося затягти до міста. Троянці повірили Сінонові. Та раптом із моря виповзли два величезні змії і на очах у людей задушили жерця Лаокоона та його синів. Це всі сприйняли як кару за те, що Лаокоон кинув списа в дерев’яного коня.
Після цього троянці вирішили: кінь — це справжній дар богині, тому його треба затягти до міста. Вони розібрали частину муру, обв’язали коня мотузками й гуртом потягли до Трої. Люди раділи, співали, прикрашали коня квітами, не помічаючи нічого дивного, хоч поки вони тягли його до міста всередині нього бряжчала зброя.
Коли дерев’яного коня затягли до міста, з царського палацу вибігла віща Кассандра, дочка царя Пріама. Вона у розпачі благала троянців зупинитись, попереджала про загибель Трої, але її ніхто не послухав — як і завжди. Усі раділи, святкували кінець війни, співали й веселилися.
Усередині дерев’яного коня тим часом тихо сиділи ахейські герої. Вони чули музику, сміх, вигуки, звук вина, що лилося з посудин. Раптом ззовні пролунав ніжний жіночий голос — він кликав одного з воїнів по імені. Той здивувався, бо впізнав голос дружини, але Одіссей швидко затулив йому рота. Потім почулися голоси інших “дружин”, але ніхто з ахейців не відповів. Одіссей зрозумів, що це пастка.
Так воно і було: син Пріама Деїфоб наказав своїй дружині Єлені крикати ахейців голосами їхніх жінок, аби перевірити чи не ховається хтось всередині коня. Проте ніхто з героїв не озвався.
Настав вечір, музика стихала, троянці розійшлись по домівках, хтось заснув просто неба. У цей час з моря до берега підпливали ахейські кораблі. Пливли вони в повній піьмі, адже добре знали дорогу до Трої, з якою 10 років воювали. Невдовзі на одному з кораблів спалахнув вогник. Це був знак для Сінона, який чекав на мурі. Він зліз на землю, підійшов до коня, відкрив потайні дверцята, і звідти вийшли грецькі воїни.
Ахейці розчинилися в темряві й почали атаку. Невдовзі над Троєю спалахнули пожежі. Місто палало з усіх боків. У вогні було добре видно, як через той самий пролом у мурі, через який вдень троянці самі втягли коня, тепер увірвалося ахейське військо. Це була остання ніч славної Трої.
Міф “Троянський кінь” дуже скорочено
Дуже короткий зміст міфу:
Минуло десять років від початку облоги Трої, але ахейці не могли її захопити. Тоді мудрий Одіссей, за порадою Афіни, запропонував хитрий план. Вони збудували величезного дерев’яного коня, усередині якого сховалися найсміливіші воїни. Решта військ мала зробити вигляд, що відпливають на кораблях додому.
Коли троянці побачили, що ахейці зникли, а на березі залишився лише кінь, вони відкрили браму і вийшли за місто. Жрець Лаокоон застерігав, що це підступ, навіть кинув спис в коня, але його не послухали. Ще більше троянців переконав юнак Сінон, якого навмисно залишили ахейці. Він сказав, що кінь — це дар богині Афіни, і його треба втягти до міста. Раптом з моря виповзли змії і задушили Лаокоона — люди сприйняли це як покарання від богів за те, що він кинув спис в коня.
Троянці розібрли частину своєї брами, щоб затягти коня до міста, а потім почали святкували й не слухали навіть віщунку Кассандру, яка попереджала про загибель Трої. Уночі, коли всі спали, Сінон відкрив потайні дверцята в коні, і звідти вийшли ахейці. Одночасно з моря до міста прибула підмога ахейських воїнів. Вороги напали на Трою, підпалили її, і місто загинуло. Це була остання ніч славної Трої.
