Якою постала в моїй уяві Ярославна з поеми “Слово о полку Ігореві” викладено нижче. Твір на тему: “Героїчний образ Ярославни з поеми “Слово про похід Ігорів” допоможе підготуватися до уроку.
Мій ідеал – княгиня Ярославна
Ярославна – втілення жіночої вірності, ніжності, краси.
Образ Ярославни – перший довершено створений і описаний образ жінки в українській літературі. Віддавна у слов’янському суспільстві жінка відігравала важливу роль дружини, матері, берегині домашнього вогнища, яка вірно чекала свого чоловіка з походів і молилась за його повернення. Образ Ярославни є класичним збірним образом слов’янської жінки, але є й суто індивідуальним образом дружини князя, яка чекає свого чоловіка з походу і переживає не тільки за нього, але й за свою державу і народ.
Ярославну зустрічаємо лише раз у творі, їй надано всього лише одну сторінку, але за цей невеличкий проміжок часу, який має читач, автор зумів зобразити Єфросинію Ярославну так, що ім’я її закарбувалось в пам’яті поколінь.
Ярославна – вірна любляча дружина. Вони з Ігорем одружені всього лише рік (за історичними даними князь Ігор одружився з Єфросинією у 1184 році) і їй надзвичайно важко відпускати його у похід. Вона з нетерпінням чекає кожної звістки про свого милого, радіє його здобуткам і тужить через поразки. Окрім того, вона, як дружина князя, думає не тільки про свого чоловіка, але й про його воїнів, про народ, державу. Вона оплакує загиблих точно так само, як оплакувала б смерть свого чоловіка. Коли Ярославна дізнається про поразку князя, то вона не може стримувати свого горя – вона виходить на берег Дніпра-Славутича у Путивлі і “квилить як чайка”, “кує зозулею”, оплакує загибель воїнів, полон свого коханого чоловіка. В розпачі вона звертається до сил природи – ріки, вітру, сонця. Вона просить, а іноді й докоряє їм. Вона благає вітра не нести ворожі стріли в сторону війська свого чоловіка, сонце не палити нещадно мужні обличчя воїнів, а ріку омити рани її милому. В цьому звертанні виявляється вся сила почуттів молодої дружини – щирість, ніжність, кохання, вірність, тривога, острах, віра, сподівання. І природа почула свою дочку і стала допомагати Ігорю.
Образ Ярославни – один з найкращих, не тільки в українській, а й у світовій літературі. Нею надихались чимало письменників, художників і композиторів попередніх поколінь. Образ Ярославни захоплює і мене.
Автор: cup_of_flowers
