Вірш “Місто” – це одне речення, у якому немає жодного розділовго знака. Аналіз твору “Місто” допоможе зрозуміти думки автора та визначити, яка тема, ідея, провідний мотив та художні засоби.
М. Семенко “Місто” аналіз вірша (паспорт)
М. Семенко протягом усього свого творчого життя експериментував із формою вірша, шукав власну інтонацію, невимушену й наближену до розмовної, розробляв і опрацьовував нові мотиви, зокрема еротичні та урбаністичні. Вірш “Місто” має яскраво виражений урбаністичний характер.
Автор – Михайль Семенко
Рік написання – 1914
Вид лірики: вірш-медитація.
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив. У вірші “Місто* автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив життя великого мегаполіса, а й передав своє захоплення містом, що живе інтенсивним життям.
Композиція твору. Вірш «Місто» — це одне речення, у якому немає жодного розділового знака. Щоб передати динаміку життя великого міста, автор розбив деякі слова на частини, а деякі частини слів об’єднав між собою таким чином, що утворилися цікаві й незвичні неологізми, значення яких без контексту не можна зрозуміти.
Образи твору. Ліричний герой — людина, що добре відчуває місто, розуміє його, чує кожен звук. У вірші «Місто» центром є образ-символ міста, яке причарувало автора своїм рухом і неспокоєм.
Художні засоби “Місто”
У вірші М.Семенка «Місто» поетичними засобами мови передається рух життя індустріального міста. Автор використовує:
- звукові образи: «блимно й крапно»;
- зорові образи: «блиск лініями», «міняться силуетами»;
- дієслівні форми «сунути», «лізуть», «повзуть», «пересовуються», «міняться», «вирізують», «закріплюються» передають рух і створюють динамічну картину міста. Практично так автор передає зоровий образ міста;
- неологізми «автомобілібілі», «бігорух», «рухобіги», «життєдать», «житгєрух», «життєбензин» типові для футуристів, адже вони мали на меті оновити мову, нехтуючи усім попереднім культурним досвідом;
Вірш «Місто» не поділяється на строфи, рими відсутні, відсутня і внутрішня рима. Вірш-речення записано так, шо кожне окреме слово чи словосполучення утворює рядок, підкреслюючи значення кожного з них. Крім того, така побудова допомагає створити звукові образи.
Вірш М. Семенка «Місто» — це експеримент зі словом і звуком. Звуки відтворюють шум, гамір, суєту великого міста, але поет-футурист ніби упивається і димами від пахітоски (сигаретки), і чадом заводів, і запахом бензину, серед якого люди кахикають і кохаються. Ідея вірша — висловити емоційне ставлення до міста, захоплення його багатогранністю, різноманітністю.
Особливість синтаксичної будови поезії М. Семенка «Місто»: складається з одного речення.
“Місто” Семенко вірш
Осте сте
бі бо
бу
візники — люди
трамваї — люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus* кару
селі
елі
лілі
пути велетні
диму сталь
палять
пах
пахка
пахітоска
дим синій
чорний ди
м
пускають
бензин
чаду благать
кохать кахикать
життєдать
життєрух
життєбе-
нзин
авто
трам.
“Звуки відтворюють шум, гамір, суєту…”.Метушню, а не суєту.
Таке слово існує.