“Мій дух як ніч” аналіз

“Мій дух як ніч” аналіз вірша – тема, ідея, жанр, рік написання, художні засоби допоможуть підготувати літературний паспорт твору.

“Мій дух як ніч” Байрон аналіз

Автор – Дж.Байрон

Рік написання – 1815

Основою для написання твору стала історія зі Старого Заповіту про царя Саула  та співця Давида. Відомо, що Саул був іудейським царем і жив у XV столітті до н. е., а Давид був пастухом, який переміг силою духа велетня Голіафа. Цар Саул позаздрив славі переможця і хотів убити його, але коли Давид заграв на арфі, злий  дух відступив від Саула і дух царя просвітлився.

Тема. Зіткнення суперечливих начал у душі людини, самотність.

Ідея. Мистецтво, що просвітлює душу

Настрій поезії. Вірш дуже емоційно напружений, сумний

 Ключові образи твору. Співець, арфа, образ плачу (скорботи).  Звуки арфи, її «віщий спів» може розвіяти смуток, вселити надію. Арфа є втіленням мистецтва, що має сприяти духовному відродженню.

“Мій дух як ніч”  художні засоби 

• Епітети: «останній час», «віщий спів», «перший звук»;
• метафори: «глас арфи воркує і тішить слух», «надія в серці спить», «розпадеться серце», «поки мозок не згорів»;
• порівняння: «мій дух як ніч»;
• вигуки: «О, грай скоріш!»;
• риторичне запитання (кінець вірша).

Вид строфи 4 катрени

Вид стопи:  ямб   

Віршовий розмір – чотиристопний ямб

Спосіб римування:  за розташуванням: перехресне – абаб

Види рим:  а) за наголосом: – чоловіча (наголос на кн.слова); б) за частинами мови: – граматична

Вірш Байрона це звертання-монолог Саула до Давида.

Головним героєм є співець. Душевний стан  ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга,  зневіра, навіть відчай. У його душі відбувається боротьба добра і зла.

І ніщо не може втішити царя, окрім божественного звука арфи, адже вона знаходиться в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул: веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.

Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, яке може дати їй музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко, через що його серце може розірватися від страшних мук. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти…

У вірші йдеться про іудейського царя Саула.

Але Байрон виходить за рамки біблійної історії: образ біблійного царя доповнюється образом співця (поета), який виходить на перший план. За ним стоїть сам автор і ширше — усе його покоління. Душевний стан ліричного героя напружений. Він почувається самотнім. Його охопили сум, туга, зневіра, навіть відчай.

Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання у кінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не поможе спів, воно од мук тяжких порветься враз!»

Вірш “Мій дух, як ніч…” слухати (аудіо / відео)