Василь Симоненко “Море радості” аналіз твору допоможе зрозуміти вірш, який належить до інтимної лірики Симоненка, розкриває поетове бачення кохання як світлого й життєдайного почуття, що надає сенсу людському життю.
Симоненко “Море радості” аналіз твору (паспорт)
Автор – Василь Симоненко
Рік написання: 3 вересня 1961
Збірка – “Тиша і грім” (1962)
Літературний рід: лірика
Жанр: ліричний вірш
Вид лірики: інтимна
Тема:кохання як джерело щастя й натхнення
Ідея: справжня любов робить життя повним і світлим
Основна думка: справжнє кохання — це «море радості», що дарує гармонію й надію
Образи:
- Ліричний герой — людина, яка щиро кохає, вірить у світле майбутнє, але відчуває сумнів.
- Кохана — ніжна, світла, гармонійна.
- Море радості — символ безмежного щастя й любові.
- Човен — образ мрій та надій, що веде до щастя.
Художні засоби:
- Метафори: «із надій будую човен», «по морю радості пливу», «світ … належить нам – тобі й мені».
- Епітети: «ніжний, срібномовен», «ясна», «прозорий», «великий, неозорий», «безкрає».
- Порівняння: «душі наші мов пісні».
- Риторичні запитання: «Чи я тебе перепливу?»
- Риторичне звертання: «О море радості безкрає, …».
- Уособлення: «гомонять навколо хвилі, з бортів човна змивають мох».
Віршовий розмір: чотиристопний ямб
Римування: перехресне (АБАБ).
Василь Симоненко “Море радості” читати
Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.
І гомонять навколо хвилі,
З бортів човна змивають мох,
І ми з тобою вже не в силі
Буть нещасливими удвох.
І ти ясна, і я прозорий,
І душі наші мов пісні,
І світ великий, неозорий
Належить нам – тобі й мені.
О море радості безкрає,
Чи я тебе перепливу?
Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву.
