«Моя циганерія» — це гімн богемі, гімн людині, яка перебуває наодинці зі світом природи. “Моя циганерія” аналіз твору Артюр Рембо – тема, ідея, жанр, та інша інформація допоможе підготувати літературний паспорт.
Артюр Рембо “Моя циганерія” аналіз
Рік написання – 1870
Жанр – сонет
Тема – зображення життя поета, для якого головне мистецтво
Ліричний герой вірша — поет, мандрівник, представник паризької богеми. Для нього має значення тільки свобода й поетичне натхнення.
Художні засоби:
- Порівняння: «вечір — немов вино густе», «Мов струни ліри», «Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі».
- Метафори: «Штиблети каші просять», «ті гомони лелію»
- Епітети: «розкішна любов», «зозулясті кури»
У вірші «Моя циганерія» А. Рембо змалював поетичний спосіб свого життя. Сміливий і безвідповідальний юнак, геній і «фертик», якому «по коліно море», із дірками в кишенях (тобто без грошей), а в голові «лиш рими», мандрує без мети і без грошей. Голод і холод його не бентежать, у нього є найвище для поета щастя — хмеліти від «вересневого вечора» і «капарити вірші, згорнувшись у калачик».
Він порівнює небо з господарством селянина, спостерігає «як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі».Його найбільша любов — Муза, якої він і раб, і володар. Це вона сміливого юнака перетворює у безвідповідального генія, якому «по коліно море».
Настроєм сп’янілої насолоди мистецтвом та анархічного бунту проти дійсності просякнуті рядки сонета Рембо «Моя циганерія». Цей імпресіоністичний твір відзначається поєднанням сонетної форми та «земного» сюжету, сповненого анархічного виклику, характерним для сонетів Артюра Рембо
Вірш ”Моя циганерія” (“Моя богема”) читати
Руками по кишенях обмацуючи діри
і ліктями світивши, я фертиком ішов.
Бо з Неба сяла Муза! Її я ленник вірний,
ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліна море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
а під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію.
Роса на мене впала — а я собі хмелію,
бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м’ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
Переклад В. Стуса
“Моя богема”
В кишені руки вклав, ішов собі бульваром,
Одягнений в самий лиш спогад про пальто,
Та вірний був тобі, о Музо, як ніхто,
I повний — о-ля-ля! палким кохання жаром!
Хлопчак замріяний, я рими добирав,
А з дірки у штанах світило голе тіло,
I небо зоряне тихенько шелестіло —
Ген на Ведмедиці у корчмі я бував.
В осінні вечори сидів я край дороги,
Прислухавшись до зір, і крапельки вологи
На чолі відчував, немов хмільне пиття;
Між тіней-привидів складав я вірші щирі,
Коліном в груди вперсь і грав, немов на лірі,
На гумі, видертій з розбитого взуття.
Переклад Юрія Покальчука
Загальний тон «Моєї циганерії» досить оптимістичний, на відміну від інших віршів Рембо, де протистояння ліричного героя з дійсністю набуває драматичного, а подекуди й трагічного характеру.
У вірші яскраво виявляється характер ліричного героя А. Рембо — мандрівника, який подорожує дорогами Всесвіту в пошуках незнаного. І супроводжує героя на його нелегких шляхах Муза. Вона — його хрест та його відрада, покликання й сенс життя.
У вірші протиставляється буденне, земне існування високому поетичному натхненню. Поету байдуже, у якому жалюгідному стані його одяг і взуття, чи є в нього їжа й дах над головою. Головне — це поезія, що дає снагу жити. Ліричний герой іде вперед за своєю Музою, і це відповідає внутрішнім поривам самого поета, який своєю новаторською поезією прокладав людству нові шляхи до істини та гармонії.
