Антін Лотоцький “Михайло-семиліток” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет оповідання про часи князювання Володимира.
“Михайло Семиліток” скорочено
У київського князя Володимира був син Михайлик, семи років. Батько і народ дуже хлопчика любили: він був і лицарем відважним, і стрільцем славним.
Якось печеніги хмарою облягли Київ з усіх сторін, але не могли його взяти. Всі стріли назад повертались та їх самих ранили. Тоді печеніги звернулись до ворожбитів. Ті розповіли, що справа в синові Володимира, який є душею народу. Вороги задумали спочатку вбити малого, а потім пообіцяли відступити, якщо князь віддасть їм сина. Навіть чорний дух являвся йому та шепотів це. Але батьківська любов перемогла.
Тоді чорні духи звернулись до старшого княжого сина – Лихослава. Люд його не любив через хитрість, лютість та боягузливість. А той ненавидів молодшого брата. І виступив він перед народом: розповів про підступність ворога, який хоче розлучити батька з сином і брата з братом. Але загальна справа для нього вище родинної, тому потрібно віддати печенігам Михайлика. Тоді вони знімуть облогу. Старий боярин Збигонь погодився.
Михайлик дуже засмутився через те, що його народ несвідомо готує собі загибель. Сказав громаді, що якби розум мали – так би не вчинили. Сів він на коня, в якого враз виросли крила. Семиліток взяв Золоті ворота на золоті стремена та погнав поміж печенігів ледве торкаючись землі. Махнув мечем вліво-вправо і всі вороги злягли покотом.
Додому він не повернувся. Сказав: повернеться тоді, коли народ зрозуміє, що душу власну віддав. Поїхав він далеко і досі стереже золоті ворота, чекає слушного часу. Не старіє Михайлик, все такий же семиліток, як і був колись.
Автор переказу – Гнатюк Юлія
Авторські права на опублікований матеріал належать сайту dovidka.biz.ua.
дякую тобі