Микола Бажан коротка біографія та цікаві факти

Письменники

Микола Бажан біографія скорочено та цікаві факти видатного українського поета та перекладача викладені нижче.

Микола Бажан коротка біографія

Микола Платонович Бажан народився 9 жовтня 1904 року в родині військового топографа Платона Бажана у місті Кам’янець-Подільський, що на Хмельниччині. Юнацькі роки припали на переїзд до Умані. Саме там, в Уманському кооперативному технікумі, навчався майбутній поет.

З осені 1921 року проживав у Києві. Навчався в Київському кооперативному інституті імені М. Туган-Барановського, а пізніше – в інституті зовнішніх відносин.

З 1923 року, після закінчення навчання, почав працювати у журналістиці. Тоді ж почав друкуватись. Надсилав свої вірші до редакції газети «Більшовик», але перший вірш було опубліковано у «Жовтневому збірнику панфутуристів» (1923 р.). У ці ж роки познайомився та затоваришував з представниками українського футуризму Михайлем Семенком та Ґео Шкурупієм.

1926 року Микола Бажан переїздить до Харкова. Тут виходить його перша збірка «Сімнадцятий патруль», у якій відображено події в Україні 1917-1920 років. В наступні декілька років поет продовжує активно писати та формувати власний стиль. Друком виходять такі його твори, як «Будівлі» (1924), «Гетто в Умані» (1928), «Розмова сердець», «Дорога» (1930). Вершиною його творчості стала велика історична поема «Сліпці», надрукована в журналі «Життя і революція» у 1930-1931 роках.

1935 року Микола Бажан потрапляє у поле зору НКВС, як один з найбільш друкованих і найталановитіших поетів в Україні. Невдовзі після цього на нього заводять у справу, у якій йдеться про причетність Бажана до проукраїнської націоналістичної «терористичної організації». Поет, аби врятувати своє життя, починає славити комунізм та вождів Радянського Союзу, що виливається у такі твори як «Людина стоїть в зореноснім Кремлі», поема-трилогія про Кірова «Безсмертя», поема «Клич вождя». Попри це за ним ще довго спостерігали вищі органи. Микола Бажан відчував небезпеку і впродовж 1938 року навіть очікував арешту.

1939 року стається визначна подія, що змінює життя Бажана – він отримує знакову на той час нагороду Орден Леніна. Сталось це завдяки вдалому перекладу українською мовою поеми «Витязь у тигровій шкурі», який відзначив особисто Й. Сталін. Після цього Микола Бажан стає партійною особою, займаючи керівні посади.

У 1950—1970-х роках продовжував активну літературну діяльність. Його перу належать збірки «Італійські зустрічі» (1961), «Чотири розповіді про надію» (1967), «Уманські спогади» (1972), поеми «Політ крізь бурю» (1964), «Нічні роздуми старого майстра» (1976), літературно-критичні твори «Дружба народів — дружба літератур» (1954), «Люди, книги, дати» (1962).

Будучи головою правління Спілки письменників України під час хрущовської відлиги 2 липня 1956 року порушив перед ЦК КПУ питання про реабілітацію репресованих письменників Василя Бобинського, Григорія Епіка, Івана Кириленка, Олекси Слісаренка, Давида Гофштейна, Івана Кулика, Миколи Куліша, Олекси Влизька, Дмитра Загула, Сергія Пилипенка, Василя Чечвянського, Бориса Антоненка-Давидовича.

Микола бажан був одним з найталановитіших перекладачів свого часу. Завдяки йому українською мовою побачили світ поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» та Алішера Навої «Фархад і Ширін», Давида Гурамішвілі «Давитіані» (1949), вірші О. Пушкіна, В. Маяковського, Ю. Словацького, Р. М. Рільке та інших.

Помер видатний поет та перекладач 23 листопада 1983 року.

Микола Бажан цікаві факти

-У родині Бажанів було троє дітей, Микола був найстаршим.

– З дитинства любив збирати речі, особливо мистецькі витвори, вважаючи їхнє збереження важливим завданням.

– На його творчість мала плив поезія Лесі Українки та Павла Тичини, а Леся Курбаса він узагалі вважав своїм натхненником

– Як поет-футурист публікувався також під псевдонімами Нік Бажа́н, Панфутури́ст, Н. Б.;

– У 1929-1932 роках працював редактором у студії Всеукраїнського фотокіноуправління;

– У роки життя в Харкові прожив у чотирикімнатній квартирі письменницького будинку «Слово»;

– Головний редактор «Української радянської енциклопедії» та ініціатор укладання «Шевченківського словника».

– Був двічі одружений: першою дружиною була Гаїна Коваленко, а другою – Ніна Лауер. У шлюбі з першою дружиною народилася дочка Майя. У другому шлюбі дітей не було.

Майя Бажан пояснювала розлучення батька з матір’ю так: “З мамою батьку було важко. Адже вона була актрисою, жінкою типу Ахматової та Цвєтаєвої. Цигарка, бокал вина, ніяких домашніх турбот і обов’язків — стовідсоткова представниця богеми. Писала вірші, прекрасно перекладала. І дуже кохала батька! Але йому хотілося сімейного життя. Ніна Володимирівна і була такою — дружиною в першу чергу. Вона створила Бажану прекрасні побутові умови. Адже він нічого не вмів робити з домашніх справ: ні цвяха забити, ні супу розігріти. В побуті він був безпомічним, як дитина. Це був книголюб. Він приходив додому, мив руки та сідав за робочий стіл. Писати або читати”.

Автор: cup_of_flowers

Оцініть статтю
Додати коментар