“На камені” Коцюбинський аналіз – тема, ідея, жанр.
“На камені” Коцюбинський аналіз
Рік написання – 1902.
Рід: епос.
Жанр: акварель.
Напрям: модернізм.
Течія: імпресіонізм.
Тема: розповідь про життя татар “на камені”; трагічне кохання Алі й Фатьми.
Ідея: засудження жорстокості суспільства; уславлення кохання, бажання жити повним і насиченим життям.
Символічні образи: камінь – жорстокість, зачерствілість душі; море – обмеженість, пастка; кав’ярня –
осередок життя; джерело – одночасно причина появи життя й запеклої боротьби, “яблуко розбрату”; кава – те, що об’єднує людей.
Символічні кольори, яким надається особливе місце в творі: сірий – колір світу й життя, що оточує головних героїв; зелений і червоний – кольори Алі й Фатьми, які уособлюють повноту життя.
Твір побудований на різкому протиставленні світлого й чистого кохання двох молодих людей і бездушного, забобонного, корисливого, буденного світу людей. Фатьма, молода жінка, яку насильно віддали, «як овечку», заміж за старого, огидного їй різника Мемета, закохується у вродливого й чуйного весляра Алі. Закохані наважуються втекти із села, щоб бути разом, але розлючений чоловік разом з односельцями наздоганяють 5тікачів у горах і жорстоко вбивають.
Усі події у творі відбуваються «на камені» — на скелястих берегах моря, але назва прочитується й символічно: «кам’яні» душі цих людей, які безжально знищили прекрасне кохання.
Новела написана на екзотичному для української прози кримськотатарському матеріалі. Важливу роль у ній відіграють мариністичні малюнки. Море тут виступає мовби ще одним персонажем — активним учасником того драматичного дійства, яке розгортається перед нами. Воно одухотворене; це прекрасна у своїй дикій первозданності стихія, уособлення вільного духу й неприборканості. Новела «На камені» стала своєрідним «прологом» до повісті «Тіні забутих предків»: ці два твори близькі з огляду на характер конфлікту й героїв.
