“На козацьких островах” скорочено

“На козацьких островах” скорочено нагадає про що розповідається у другій частині твору “Джури козака Швайки” Володимира Рутківського.

“На козацьких островах” читати скорочено

На Кам’яному острові

Пилип Швайка вів Грицика і Санька до Кам’яного острова. Перед островом, вийшовши з очеретів, Пилип тричі прокричав пугачем. У відповідь з острова почулося качине крякання. Через деякий час показався човен на якому був Василь Байлемів, він і перевіз їх на остів. Пилип і Василь були раді побачити один одного.

На цьому острові також знаходилися хлопці з Воронівки ( Левко Заярний, і Володко Кривопичко, і Перепічка з Одудом), які нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. На вогні готувався куліш. Після вечері та розповідей хлопців про ситуацію в селі, всі заснули.

Вночі Грицик прокинувшись побачив, що собака пливе на острів. Він гукнув її до себе, та коли вона підійшла ближче, хлопець зрозумів, що то був здоровезний вовк. Гриць злякався і крикнув “Рятуйте!”.

Це був Тишкевич!

На крик прибігли Швайка і Мацик і у вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Швайка повибирав з шерсі вовка реп’яхи, але не всі (ті, що були біля правого вовчого вуха – Пилип поклав до кишені).  Грицько вже не боявся вовка. А Санько почав навіть мріяти, щоб і в нього був такий вовк. Барвінок облизнув тому обличчя. Козаки принесли вовкові поїсти.

Санько у думках звертався до вовком. Він теж мріяв про такого друга. Раптом Барвінок підійшов до Санька і облизав його лице. Швайка був здивований і якось особливо подивився на Санька.

Далі хлопці почали розмірковувати, хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з них впізнав Тишкевича, що служив у Кобильського. Байлем повідомив, що вони не лише крадуть, а й вбивають козаків. А здобич човнами по Дніпру відвозять.

Швайка відчув, що на землі Воронівки напали татари. Він розповів це іншим. А Санько теж подумки повернувся до Воронівки, побачив рідних, та зрозумів, що щось трапилося з Демком та Тарасівкою (кутком у селі).

Санько хотів повідомити про це Пилипові, але той знаком попросив мовчати.

Коли всі спали, Санько розповів Швайці про свої видіння.

Самі на острові

Козаки вирішили зібрати команду козаків, які знаходилися на сусідніх островах. Вони хотіли відбити полонених земляків у татар, які мали переправлятися через річку Псел. Воронівці розділилися. Половина разом з Мациком поплили униз по Дніпру, вони мали зібрати тих, хто був на островах. Інша половина з Швайкою відправилася в сторону древнього Залозного шляху, де в дібровах теж були вільні люди.

Грицико та Санько залишилися на острові, разом з Барвінком, якого Швайка залиший їм у підмогу. Хлопця спочатку боялися, але побачивши, що вовк Барвінок спокійний, то зрозуміли, що там безпечно.

 Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. Друзі сховалися за кущами. А коли човни підпливли ближче, хлопці побачили, що веслярем був Тишкевич.

Тишкевич

Троє чоловіків висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (бо хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом іншим плисти на наступний острів, а сам залишився. Тишкевич пішов до куреня, звідки виніс в’язку бобрових шкурок. Грицько та Санько вирішили взяти Тишкевича у полон. Вони сховали човен Тишкевича у очеретах, а самі взяли луки та пішли до чоловіка. Санько з Барвінком сховалися в кущах біля куреня, а Грицик пішов до Тишкевича. Чоловік побачивши хлопця вихопив ножа, та коли підійшов Барвінок з Саньком він почав запевняти їх, що це не він напав на рудого Мацика.

Хлопці взяли Тишкевича у полон, зв’язали йому руки та зачинили в курені. Вони вирішили дочекатися дорослих, які потім мали вирішити його долю. Коли ж повернулися двоє спутників Тишкевича, юнаки сказали їм, що на остров поверулися козаки і передали злодія Швайці. Ті не довго думаючи дременули з тих місць.

Допит

Хлопці ночували надворі з Барвінком. Вранці Тишкевич злився, бо козаків ще не було. Хлопці дали бранцю пити та охороняли курінь.

Уже вечері повернулися козаки. Швайки з Мациком не було, бо повели врятованих полонених додому. Хлопцям розповіли, що Швайка з козаками переміг невеличкий татарський загін.

Василь з козаками почали допит Тишкевича, той запевняв, що його звати Семен Задорожний, що сам він з Байбузівки і просив його відпустити. Козаки навіть повірили йому, бо ніхто з них не знав як виглядає Тишкевич, бо працювати у Кобильського він почав недавно. Та Санько був впевнений, що це Тишкевич. Козаки вирішили дочекатися Мацика із Швайкою, щоб вони вирішували чи правду каже бранець. Згодом козаки сіли вечеряти кулішем, навіть Тишкевича посадили. Та після вечері Тишкевич стрибнув на коня і зник в очеретах.

Гонитва

Козаки осідлали коней, щоб наздогнати втікача. Барвінок не побіг з ними, так як Швайка наказа залишатися на острові. Навіть Санько з Грицьком сіли на коней. За плавнями козаки зупинили коней, бо не знали куди скакати, а слідів втікача ніде не було видно. До них підїхали Швайка і Мацик. Мацик наказав всім тепер перебратися на Зміїний острів, бо Тишкевич міг направити до них татар.

А Пилип продовжив гонитву за Тишкевичем. Швайка помчав у бік Сули – прямо у відкритий степ, а за ним слідували на конях Грицик і Санько.

Швайко знав, що Тишкевич вже давно слугував як пану, так і татарам, постійно видавав останнім козаків. Хоч Вітрик і був найшвидший, та не міг наздогнати втікача. Так Тишкевич встиг доскочити до стану татар.

“Санькова врожба” скорочено

Швайка розумів, що скоро татари будуть переслідувати їх, адже Ташкевич все їм розкаже про переслідувачів. Він хвилювався за хлопців. Пилип дістав з кишені якусь скіпку і заплів її у гриву коня Вітрика. Швайка наказав коню мчати до діда Кодьми, і коні хлопців також помчали з Вітриком.

Сам Швайка з хлопцями ховаються під кущами. Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як діяти далі. Швайка бачив і чуві Іслам-бека, він міг навіть вбити його, але тоді б татари вбили самого Швайку та хлопців. Тому він сидів у сховку та згадував попередні зустрічі з татарином. Вперше він зустрів його 3 роки тому, коли татари оточили Переяслав. Наступна зустріч відбулася біля Перекопу минулого року.Це була третя зустріч.

Татари дали Тишкевичу татарський одяг, що б той не виділявся та сотню людей, щоб він розбив козаків на Кам’яному острові. Татари ловлять коней і починають прочісувати степ у пошуках Швайки і хлопців.

Хлопці з Пилипом сховалися у зарослому покинутому вовчому лігві. Та до них вже наближався татарин… Санька подумки наказує татару, що проходив повз них не помічати їх, а дивитися на хмарки… Вороги їдуть далі, вони врятовані.

Санько зізнався, що це він зробив. Він почувався дуже зле, його лихоманило, боліла голова, тремтіли руки. Швайка був вражений та захоплений талантом Санька.

Двоє серед степу

Тишкевич побитий повертався від Іслам-бея. Татари побили його, бо на Кам’яному острові татари не знайшли козаків та ще й потрапили у засідку, а під час бою 8 людей втратили. Тишкевич був ображений на татар, яким слугував уже 7 років.

Тишкевич вирішив повернутися до пана Кобильського, але перед тим награбувати добра у козаків, що поодиноко мешкають нижче Тясмина чи Сули.

Раптом щось важке навалилося на нього, збило на землю, і дужі пальці обвилися навколо шиї. Це був Демко Дурна Сила, та впізнавши Тишкевича, відпустив та вибачився. Демко пояснив, що втік від татар.

 Тишкевич взяв у татар ще двох коней, обдуривши Демка, що Швайка зрадник та наводить татар на села, а він тут щоб викупити у татар людей пана Кобильського, то тепер Демко винен гроші пану за його викуп і Тишкевичу за коня.

Грошей у Демка не було, тому Тишкевич запропонував купити у плавнях хутра у козаків і перепродати. Частина грошей буде Демкова. Хлопець погодився на це, бо вважав, що винен тепер і Кобильському, і Тишкевичу.

“Пастух Рашит” скорочено

Вже 3 дні йшли степом Швайко і хлопці, Санькові було погано, після того як він відвадив татарина. Санько бачив сни, як будуть вони з Грицем великими козаками, як посадять Швайку на палю, а вони нічого не зможуть вдіяти. Швайка розуміє, що Санько є ворожбитом.

На 4 день, вони довго йшли степом, і під вечір дісталися до Жовтої балки. Наступного вечора Швайко помітив на пагорбі вершника, то був його друг пастух-татарин Рашит. Пастух дав їм коней, зілля Санькові, щоб підлікувати.

Швайко хоче відвести хлопця до діда Кудьми, якого Санька також бачив у сні. Дід вже давно шукає такі здібності як у Санька. Грицик дивувався: невже Санько ворожбит?

Пастух Рашит розповів про двох людей, що їх бачив (це були Тишкевич і Демко). Вони відібрали у Рашита коней.

Також друзі дізнаються, що Швайко є сином підстарости Сидірка, а згарище у Воронівці колись було його домом, що то саме дід Кібчик лікував колись пораненого Швайку у Льосі. Матір Пилипа вбили татари, коли вони були в полоні. А Пилипа взяла до себе матір Рашита, яка була родом з Воронівки. Пилип і Рашит виросли пооруч, вони були ніби брати.

В гостях у Вирвизуба

Вранці Швайка з хлопцями дісталися до козаків, попереду яких їхав здоровань Вирвизуб. У Вирвизуба також був свій вовк Сирітка.

Вирвизуб розповів, що про Швайку ходять такі чутки, що він зрадник. До того ж хтось грабує і вбиває поодиноких козаків. Швайка був готовий навіть битися, аби тільки захистити свою честь. Та всі розуміють, що це плітки Тишкевича. Вирвизуб каже, що майже їх спіймали та Тишкевич втік до бея, а його кремезний супутник десь зник.

 Пилип попросив Вирвизуба відвести 2 коней Рашиту (замість тих, яких вкрав Демко і Тишкевич).

Швайка вирішує повернути вовка Барвінка, який досі чекав його на Кам’яному острові, а тоді вже взятися до пошуків Тишкевича. Вирвизуб дав Пилипу та хлопцяк коней, щоб не йшли пішки.

Пригоди Дурної Сили

Тишкевич направився до татар, а Демко Дурна Сила чекав біля воронівського Сторожового дуба його повернення. Хлопець згадував, як вони з Тишкевичем обходили козаків, що промишляли у плавнях. Першого зустріли Верховодку, який розказав де інші ловлять. Тишкевич ранком пішов з козаком на лови, а коли повернувся, то сказав, що виторгував у нього все хутро, і поїхав з Демком далі. Демко не знав, що Тишкевич вбив козака, а собі забирав всі шкури бобрів.

Тишкевич залишав Демка одного, а сам ходив “торгуватися”. Коли в них було вже багато здобичі, Тишкевич направився до хлопців Видризуба, а Демкові наказав, якщо він не повернеться до ранку їхати до Сторожевого Дубу біля Воронівки і чекати там. Демко подумав, що Вирвизуб зі Швайкою заодно.

Коли Демко чекав Тишкевича, то побачив свого діда, який ішов до болота і побіг йому на зустріч. Тут він побачив іншого чоловіка в лахмітті, з довгою білою бородою.

Демко був вражений, адже старий йшов болотами і не топився. Хлопець, зрозумів, що чоловіки були знайомі, і почув як дід Кібчик розпитував незнайомця про свого онука… Демко не витримав і побіг до діда Кібчика.

Хто ж вивідник?

Демко, його дід з дідом Кудьма прийшли до коней, де Дурна Сила розповів їм звідки здобич (шкури видр, бобрів і кун), яку він з Тишкевичем отримав. Демко розповів як  Тишкевич набрехав про викуп пана Кобильського, про те як Тишкевич їздив до татар і інші їхні пригоди. Діди здогадались, що Тишкевич – розбійник. Тоді вже й Демко здогадався, що його обманули, що насправді Тишкевич вбивав та грабував козаків.

Потім до них підїхав Швайка з хлопцями та вовком. Демко звинувачув Швайку, за співпрацю з татарами. Та Сашко пояснив, що то Тишкевич є татарським вивідником, а всі козаки у яких він ніби-то купував шкури мертві. Дідові Кібчику було соромно за Демка, який народився не надто розумним. Швайка лозиною побив Демка, що той з Тишкевичем злигався і його осоромив як вивідника. Демко розповів яких козаків грабував Тишкевич, і Швайка сказав, що всі вони крім одного мертві.

Дід Кібчик з Дурною Силою вирішують поїхати і повернути награбоване.

Швайка попросив діда Кібчика повернути коней Вирвизубу, яких той йому позичив.

Ворожбит Грицик

Була ніч. Швайка, Кудьма, Грицик, Санько і вовк Барвінок розмовляли біля криниці. Швайка розпитував діда про свого коня, Кібчик заспокоїв того, адже з конем все було добре.

Швайка сказав, що так як Грицик – сирота, то буде джурою для Швайки (тим хто буде чистити зброю та навчатися козакувати). А дід буде навчати Санька.

Дід Кудьма вирішив перевірити сили хлопців та запитав їх, що вони бачать. Грицик бачив лише шмат м’яса, бо був голодний. А Санько побачив Тишкевича там, де його мав чекати Демко. Так воно і було.

Дід вирішив, що Грицику краще залишитись зі Швайкою у якості джури, а Санько буде з ним. Потім вони нацькували вовків на Тишкевича, ті наздогнали і загризли коня Тишкевича, сам же чоловік видерся на дерево і сховався там. Лише вранці Тишкевич зліз з дерева.

Суд у плавнях

Дід Кібчик разом з Демком вийшли на рудого Мацика, що послав за Вирвизубом. Коли той приїхав, то йому вже розказали всю історію про Демка і Тишкевича. Вирвизуб вирішив, що долю Демка має вирішити Грек, єдиний виживший з козаків, яких обікрав Тишкевич.

Грек пожалів Демка, забрав свої хутра і дарував хлопцю життя. Дід разом з онуком лягли спати, так як наступного дня мали сюди приїхати їх козаки з Воронівки.

Козацькі розмови

Вранці приплили воронівські козаки і почали рибалити. Багато наловили риби, дід Кібчик наварив доброї юшки, говорили вони про долю України. Про те, що її не лише топчуть татари, а ще й власні князі та старости ображають. Що всі вже згодні війною проти ворогів іти та немає того, хто міг би об’єднати та очолити козаків.

Говорили козаки про битву над Синіми Водами. Дід Кібчик висловив думку, що Вирвизуб міг би зібрати військо і здолати татар. Козаки вирішили, залишитися тут і на зиму.

“На козацьких островах” аудіокнига скорочено