«На Західному фронті без змін» скорочено читати варто, щоб згадати сюжет про Першу світову війну, яка принесла багато страждань, а також про покоління людей, які не змогли знайти себе в умовах мирного життя.
Ремарк «На Західному фронті без змін» скорочено
Розповідь у творі ведеться від імені молодого німецького солдата Пауля Боймера.
Головні герої
- Пауль Боймер – молодий солдат, який лише закінчив школу. Від його імені ведеться розповідь. Загинув у жовтні 1918 року.
- Альберт Кропп, Мюллер П’ятий, Леєр, Франц Кеммеріх, Йозеф Бем – однокласники Пауля. Вони всі потрапили на фронт, служили в одній роті.
- Станіслав Катчинський – 40-річний товариш по службі Пауля, загинув наприкінці війни.
- Мюллер П’ятий — на фронті вчив закони фізики, сподіваючись скласти екзамени вдома. Загинув від поранення в живіт.
- Гайє Вестгуз — торфяник. Загинув від поранення в спину.
- Детерінг — селянин. Дезертував додому, але його було спіймано.
- Тьяден (слюсар), Хайє, Детерінг – друзі Пауля, його товариші по службі.
- Канторек – класний керівник Пауля та його однокласників, військовий агітатор (заохочував учнів йти на фронт).
- Хіммельштос – капрал, деспотичний командир відділень, у якому Пауль із товаришами проходив військову підготовку
Пауль Боймер зі своїми шкільними друзями – Албертом Кропом, Мюллером П’ятим та Леєром – відпочиває за 9 км від передової. Вони пережили обстріл з важкої зброї англійців, під час якого загинула половина їхньої роти.
Тепер вони можуть і поїсти, і відсипаються, грають у карти, насолоджуючись перепочинком. Та шум від обстрілів все одно чути як далеку грозу.
Друзі отримують листа від свого класного керівника Канторека. Під керівництвом чоловіка весь клас відправився до військового управління та добровільно записався на фронт.
Лише один однокласник добродушний товстун Йозеф Бем відмовлявся йти на війну. Цей хлопчина і став першою її жертвою. Після його смерті однокласника світогляд хлопців змінився назавжди. Якщо раніше вони визнавали авторитет таких людей як їх керівник Канторек, то тепер зрозуміли, що вони володіють лише красномовством.
Друзі йдуть у польовий госпіталь до друга Кеммеріху. Його ступню ампутували, а хлопець скаржиться, що вона сильно болить. Хлопець мав поганий вигляд, кожен зрозумів, що надії на одужання в нього немає.
Пауль думає над тим, як війна впливає на молодих солдатів. Їх колишнє життя закінчилося, а вони не мають ні професії, ні дружин, ні дітей. Окрім школи та якихось несерйозних захоплень, двадцятирічні хлопці, які опинилися на війні, ще нічого не знали.
Хлопців навчали військовому мистецтву 10 тижнів. За цей час їх встигли перевиховати більш грунтовно, ніж за роки навчання в школі. Постійна муштра зробила їх черствими та безжальними. Ці якості їм і знадобилися в окопах. Лише одну хорошу якість породила війна – почуття товариства.
Кеммеріх помирає на очах Пауля, який намагається його трохи підбадьорити. Перед смертю він просить віддати нові черевики Мюллеру.
До їх роти прибуває поповнення. Це як і старші люди, так і зовсім молоді хлопці, навіть молодші за Пауля.
Катчинський пропонує новоприбулим квасолю і дає зрозуміти, що наступного разу за неї доведеться заплатити цигарками або тютюном. Катчинський – пройдисвіт, але дружба з ним може бути корисною. Він може дістати і будь-яку їжу, і дрова і все необхідне.
Хлопці йдеть на передову на саперні роботи. На фронті неспокійно, добре чути постріли. Після кількох годин напруженої роботи солдати лягають відпочити, але починається обстріл.
Англійці починають газову атаку. Всі думають про одне – чи герметична маска, адже смерть від отруєння газом болісна. Постраждалі помирали протягом кількох днів від задухи і блювоти, шматочками відхаркуючи легені.
ВІдпочиваючи молоді солдати мріють про те, що вони будуть робити після війни. Хайє хоче спочатку обкрутити дівчину, а потім залишитися на надстроковій службі унтер-офіцером. Тьяден планує наказати Хіммельштосу – неймовірно жорстокого капрала, який знущався з друзів у казармі. Незабаром така можливість у нього буде. Тьядену допомогає Кроп, і за порушення спокою вони отримують добу арешту.
Тим часом Катчинському та Паулю вдається вкрасти гусака зі штабного пташника. Вони готують печеню і пригощають нею заарештованих товаришів.
Особливу небезпеку на фронті представляють так звані трупні щури – великі, неприємні, з безусими мордами та довгими голими хвостами. Вони об’їдають солдатський хліб, але солдати не можуть викинути його, а лише зрізають «обгризені місця». Ці щури настільки сміливі, що нападають навіть на собак та кішок.
Пауль розмірковує про те, як змінює війна вподобання людини. На війні щастям для солдата є смачна їжа та відпочинок. Людина звикає до всього, навіть до життя в окопах. На передовій люди стають тваринами, адже тільки так можна вижити. На відпочинку ж вони перетворюються в дешевих дотепників і ледарів. Подібна метаморфоза відбувається мимоволі. Почуття, які «прикрашають людину у мирний час», на війні недоречні та фальшиві.
Пауль отримує два тижні відпустки, після завершення якої має з’явитися на курси в одному з тилових таборів. Побачившись з сім’єю він не може стримати сліз. Хлопець дізнається, що мати хвора на рак. Батько детально розпитує Пауля про війну, він пишається сином-героєм. Хлопцеві дуже важко покидати рідних – він вже не радий, що отримав відпустку.
Пауль прибуває до тилового табору, де щодня проходить ротні навчання. Поруч знаходиться табір російських військовополонених. Паулю сумно спостерігати за тим, як вони випрошують їжу. Він співчуває добродушним селянам, які страждають кривавим проносом. Герой розуміє, що росіяни і німці стали ворогами за чиїмось наказом і так само могли б бути друзями. Йому стає страшно думати про це далі.
Незабаром Пауля та його друзів відправляють на передову. Після відпустки герой ніяково почувається перед товаришами, і погоджується піти у розвідку. Опинившись у великій вирві від снаряда, він прикидається мертвим. Незабаром у вирву падає чиєсь тіло, і Пауль, недовго думаючи, встромляє в нього ніж. Схаменувшись, він перев’язує пораненому французу рани, допомагає напитися, але той все одно вмирає. Паулю дуже важко пережити його смерть. Увечері він проривається до своїх.
Солдати охороняють село, де були офіцерські запаси їжі. Вони досхочу від’їдаються і насолоджуються спокоєм, але через три тижні спокій закінчується. При відступі Пауля та Кропа ранять.
Герою страшно. Він бачить, як у польових госпіталях лікарі, не замислюючись, ампутують руки та ноги. З ноги Пауля лікар дістає уламок. Друзям вдається домовитися, щоб їх відправили додому одним поїздом. У поїзді в Альберта піднімається температура, і його збираються висадити на першій же станції. Пауль вирішує не кидати друга, і вони разом опиняються у лікарні католицького монастиря.
Там ногу Альберта ампутують майже до верху. Хлопець у розпачі, він готовий застрелитись. У Пауля кістки погано зростаються, але згодом він починає ходити. Після виписки він деякий час знаходиться у відпустці, після якої знову їде на фронт.
Герой дізнається, що Детерінга спіймали жандарми, коли той намагався втекти додому. Мюллер був убитий освітлювальною ракетою. Кат загинув від уламка в шию, Леєр – від смертельного поранення в стегно. Альберт Кроп, Франц Кеммеріх, Йозеф Бем теж загинули від важких поранень.
Пауль загинув одним з останніх серед однокласників. На той час, у військових новинах писали, що на всьому фронті тихо і спокійно: “На Західному фронті без змін”.
Як закінчується твір “На Західному фронті без змін”? Пауль Боймер – гине останнім зі своїх однокласників, коли на фронті було вже спокійно. Альберт Кроп, Мюллер П’ятий, Леєр, Франц Кеммеріх, Йозеф Бем – гинуть на війні. Катчинський – гине від поранення осколком у шию.
