“Над Кодацьким порогом” скорочено твір Адріана Кащенко допоможе згадати сюжет. Детальний переказ твору “Над Кодацьким порогом” містить більше інформації та деталей.
“Над Кодацьким порогом” скорочено читати
І
До Богдана Хмельницького, а саме у 1635 році, був на Січі запорозьким кошовим отаманом Іван Сулима. Він почав свій козацький шлях ще за часів Сагайдачного і брав участь у численних походах і битвах, найвідомішими з яких є похід на Кафу в Криму і на турецький Трапезонт, на околиці Царгороду і під мури Хотину. Та після перемоги в Хотині над турками поляки одділились від козаків і, злякавшись їхньої сили, установили над ними контроль.
Так з’явилось реєстрове козацтво у кількості шість тисяч осіб. Всіх же інших поляки не рахували за козаків і намагались повернути панам. Проти цього у 1630 році підняв повстання козацький ватажок Тарас Трясило, вірним соратником і помічником якого й був Іван Сулима.
Незадовго до того, як Сулима став кошовим отаманом, при Дніпрі, якраз над Кодацьким порогом, поляки почали будувати фортецю – на перешкоду козакам і селянам, що хотіли до них приєднатись. Для козацтва це будівництво стало великою образою і Сулима заприсягся зруйнувати фортецю. Тепер йому не вистачало людей, зброї і грошей, тому він надумав йти на турецький Азов, про що й сповістив козакам. Його пропозицію радо прийняли і стали готуватись в похід. За два тижні вирушили в похід.
Пливли Дніпром три дні, аж поки не підпливли до Тавані-острова, на якому стояв турецький Аслан-город. Тут турки поставили ланцюги, щоб козаки не виходили в море. Та козаки перехитрили їх – нарубали дерев, позв’зували їх між собою і пустили річкою перед себе. Дерева позривали ланцюги і очистили шлях козакам. Через два дні козаки наблизились до Очакова, де побачили шість турецьких галер. Козаки хотіли напасти на них, та Сулима відговорив їх – не хотів зчиняти галасу і привертати до себе увагу на початку походу. Тож попливли далі.
Пливли не день, і не два, а тиждень, та ще два дні, аж поки біля Кафи натрапили на турецьку галеру. Сулима наказав взяти галеру. Маневр було зроблено тихо і швидко. Турки навіть не встигли зрозуміти, що відбувається і звідки взялись козаки. У ході нападу галеру було затоплено, усіх турків перебито, декілька сотень невільників звільнено, чимало турецької зброї взято. Попереду був Азов.
Перед Азовом Сулима поділив військо на три групи: перша йшла з Бурляєм турецькі галери топити, друга – з самим Сулимою йшла рубати бусурманів і заганяти яничар в замок, а третя – з Хвилоном шукати і відпускати невільників. Напад на турків був несподіваний, тому досить швидко козаки впорались і з галерами, і з бусурманами, і з яничарами. Невільників було звільнено чимало. Були серед них і ті, хто в неволі рік чи два, були і ті, хто десять і більше років. Були тут і батьки, і брати, і дружини, і наречені. Усім невільникам була роздана турецька зброя задля оборони – їх відправляли додому річкою Кальміусом, а звідти ще треба було добратись до Дніпра, по берегах якого часто ходили татари. Самі ж козаки лишились в Азові. Яничари, що зачинились в замку, стали просити помилування, тому Сулима відрядив до них на переговори Хвилона Джеджалика, що добре знав турецьку і татарську мови. Звідти він вийшов ще з тисячею невольників і з багатими подарунками кошовому, корінним отаманам і всьому козацтву. Козаки залишались в Азові ще кілька днів, а потім рушили назад.
Чимало минуло часу поки вони знову обійшли півострів. Біля Очакова Сулима сказав, що не хоче вертатись на Січ, а має намір ще наскочити на дунайські турецькі господи. Проте перед цим треба зруйнувати ті самі шість турецьких галер, щоб вони не наскочили на них поблизу Дунаю. Галери було знищено швидко. Спустились до турецьких Кілії, Смаїлу і Білгорода. Побили там чимало турків і визволили ще кілька тисяч невільників. Далі рушили додому, на Січ.
ІІ
Поки Сулима ходив в похід, Кодацька фортеця була добудована. В ній влаштували справжній банкет поляки на чолі з коронним гетьманом Конецпольським, який і відповідав за цю фортецю. Сулима ж по поверненню з походу вирішив йти на Кодак і зруйнувати фортецю вщент. Козаки стояли за нього і обрали його гетьманом. Через два тижні вирушили на Кодак. Сулима разом з курінними отаманами розвідав як краще підібратись до неприступної фортеці. Наступ почали вночі з трьох боків. У Кодаці стояв полк жовнірів на чолі з полковником-французом Маріоном. Вони зовсім не очікували нападу, який був здійснений з надзвичайною обережністю і точністю, тому козаки швидко взяли гору. Усіх жовнірів було вбито, полковника Маріона страчено, а Кодацьку фортецю зруйновано вщент.
Після такої славної перемоги козацтво рушило на Україно відвойовувати її землі у поляків. Конецпольський, почувши про зруйнування Кодацької фортеці, знавіснів і вирушив у похід на козаків. Перестрілись обидва війська поблизу Корсуня, але жоден не зважувався напасти. Сулима чекав підкріплення, а Конецпольський вирішив перемогти хитрістю. Він підмовив старшину реєстрових козаків на зраду. Обіцяв, що реєстровці отримають більше привілеїв, до того ж їм не доведеться битись зі своїми братами, якщо тільки вони викрадуть Сулиму з табору. Спочатку старшина не хотіла пристати на таку пропозицію, але, подумавши, таки згодилась.
Наступного дня реєстровці прийшли в табір запорожців нібито з наміром приєднатись і розпочати спільну боротьбу проти поляків. Запорожці радо їх прийняли, а вже вночі реєстрова старшина викрала Івана Сулиму. Поки вранці козаки зрозуміли що й до чого, то Сулиму вже доставили в Варшаву. Конецпольський обіцявся реєстровій старшині, що з голови Сулими жодної волосини не впаде, а, коли козаки розійдуться, його буде відпущено.
Польська шляхта забажали страти Івана Сулими і король дав згоду. Гетьман Сулима прийняв свою смерть мужньо. Реєстровці зрозуміли, що їх було ганебно обдурено – нових привілеїв їм не дали, чисельність війська не збільшили, а гетьмана Сулиму стратили. Вони почали виступати проти поляків і через дванадцять років, з приходом гетьмана Богдана Хмельницького, почалось спільне повстання запорожців і реєстровців проти польської сваволі.
Автор: cup_of_flowers
