“Народний Малахій” скорочено читати трагікомедію Миколи Куліша варто, щоб згадати сюжет. Ім’я Малахій -, означає «пророк, посланець Божий». Саме воно вказує на головну проблему твору — проблему фальшивого самопроголошеного месії. Куліш наголошує на неможливості втілення в життя утопічної ідеології та утвердження гуманістичних цінностей шляхом утиску індивідуальної свободи та людських жертв.
“Народний Малахій” скорочено
Твір розповідає про життя листоноші Малахія, який живе на вулиці Міщанській, дотримується звичайного патріархального способу життя.
Персонажі:
- Малахій Минович Стаканчик – листоноша з містечка Вчорашнього;
- Тарасовна — його дружина;
- Любуня — їх молодша дочка;
- Кум — власник крамниці ікон;
- Оля — санітарка в психіатричній лікарні Харкова;
- Аполінара — власниця борделю,
- Агапія — баба-прочанка
1 дія
Події відбувається у домі на вулиці Міщанській. Тарасовна плаче за тим, хто її покидає. Середня дочка заспокоює матір і дає їй валер’янки, та матір просить отрути. Заходить старша дочка, і сестра з матір’ю питають її, чи вона покликала хрещеного і хор. Старша каже, що все зробила, вони скоро прийдуть.
Із розмови стає зрозуміло, що Тарасовна плаче за чоловіком, Малахієм, який пішов по паспорт до виконкому. Матір просить доньку підготувати пригощення для гостей. Потім тихо, мов у траурі, заходять сусіди, Тарасовна оплакує чоловіка і каже, що він уже підготував ціпок і торбинку з сухарями. Сусіди цікавляться, чи не паломництвом вирішив зайнятися Малахій, та жінка каже, що він уже давно відрікся від релігії.
Тарасовна каже, що негаразди з Малахієм почалися після революції, коли він замкнувся у коморі й сидів там 2 роки. Заходить молодша дочка Любуня і каже, що бачила як веселий батько, вийшовши із виконкому попрямував до начрайміла. Заходить кум і розповідає, що мав розмову із найрачмілом, і той сказав, що немає закону, який забороняв би тікати з дому. Після розмови кума з Тарасовною входить Малахій і каже, що вирушає «У голубую даль». Стаканчик просить погасити лампадку, яку перед цим попросив запалити кум. Із розмови кумів стає зрозуміло, що Малахій підтримує соціалізм і революцію, тоді як його кум їх критикує. Стаканчик розповідає, що розробив проекти, які розглянули в Раді Народних Комісарів та передали на розгляд в НКО та НКОЗ, тому він і відправляється в путь — аби комісари не зрозуміли його проектів хибно. Самі ж проекти спрямовані на «реформу людини». За командою кума хор почина співати «Милость мира» Дегтярьова — літургію, що раніше дуже подобалася Малахієві. Раптом забігла старша дочка та повідомила, що їх кращу курку вбив Тухля Василь. Малахій, знічений цим «варварством» та розчулений «Милостю мира», невпевнено похитуючись, усе ж покидає дім.
2 дія
Дія відбувається в РНК. Із розмов по телефону комендантів стає відомо, що комісаріат вважає Стаканчика божевільним, який у своїх проектах «наколотив гороху з капустою, оливи з мухами, намішав Біблії з Марксом, акафіста з Анти-Дюрінґом» та який постійно приводить із собою в РНК людей із незначними провинами (хтось побився із жінкою, хтось посварився).
Входить Малахій з дідусем, колишнім військовим в галіфе, з літньо дамою, панночкою, блідою дівчиною і парубком. Малахій розповідає комендантам програму своїх проектів: негайна реформа людини, реформа «української мови з погляду повного соціалізму» та перенесення столиці України до Києва. Після цього він пояснює, чому привів із собою чоловіка в галіфе -той відповів бабі-прочанці, яку звати Агапія, на питання про дорогу на Єрусалим просто «проходьте» замість того, щоб спрямувати її до Ленінового мавзолею, «нового Єрусалиму», а дідуся — за відповідь прочанці «одчепись». Даму, Аполінару, Стаканчик запідозрив у тому, що вона пропонувала стати повією панночці, Матильді, а парубка — що той спокушав дівчину, Олю.
На запитання Олі, чи не був він у божевільні, Малахій каже, що 27 років жив у сім’ї, яку він і вважає божевільнею.
Кум із Любунею і роблять спробу Малахія повернутися. Комендант каже, що його проекти потребують детального опрацювання, а на час їх вивчення пропонує посаду в ОВИКу, проте Стаканчик згоден працювати лише в РНК. Кум просить комендантів силою повернути Малахія додому, але кажуть, що не мають підстав для цього, тоді кум передає листа від сім’ї із проханням відправити Малахія до божевільні. Той протестує, називає себе народним делегатом, але коменданти обманом направляють його на обстеження до психіатрів у Сабурову Дачу.
3 дія
Дія починається із беззмістовних розмов божевільних і Малахія у Сабуровій Дачі. Стає відомо, що Оля та хлопець, якого Стаканчик привів у РНК, — санітари. З їх розмов стає відомо, що Оля завагітніла від свого коханого Кирюшика, який її покинув. Малахій чує в своїх мареннях «Милость миру» упереміж з Інтернаціоналом, бачить голубі кола з блакитними центрами, а згодом бачить — наркомів у РНК, які слухають його доповідь про негайну реформу людини і захоплено аплодують. Після цих марень Малахій проголошує себе народним наркомом, Нармахнаром, і першим декретом зрікається родинного стану. На прохання божевільних він організовує втечу. Коли всі хворі перелізли через паркан і саме мав тікати Стаканчик, його зупинила Оля. Малахій розчулив її розповіддю про те, як Кирюшик повернеться з революції та прийде до своєї коханої та їх майбутньої дитини, і санітарка дозволяє йому втекти з божевільні. Те, що Оля перейнялася його розповіддю і повірила в неї, Нармахнар вважає першим втіленням реформи людини в життя. У Сабурову Дачу приїхали кум і Любуня, проте вже не застають Малахія.
Малахій тікає з божевільні, і йому вдається потрапити через мур до заводу “Серп і молот”, на якому працювали пролетарі. Пролетарі не повірили в реформу Малахія, вони відкинули його ідеї, вважаючи, що головне – не особистісне начало, а індустріальний прогрес.
4 дія
Події проходять в «установі» мадам Аполінари, де та боїться, що її зненацька може накрити міліція. Аполінара дає настанову Агапії в разі чого сказати, що до тієї приїхали онучки Оленька і Любонька. Заходять гості, розмовляють з дівчатами, і з цих розмов стає очевидно, що установа — це бордель. Любуня в розмові з Аполінарою карається тим, що, можливо, її батько вже вдома. Приходить Оля і приводить із собою Малахія, за ними входить іще один гість, який просить побачити Любуню, яку в борделі називають Мирою. Аполінара починає відмовляти його і не кличе Любуню, проте та сама заходить до кімнати, почувши батьків голос. Донька падає Малахієві в ноги та просить вибачення за те, що стала повією, пояснює це тим, що хотіла заробити грошей на його пошуки, але батько каже, що зрікся родинного стану і що тепер він Нармахнар. Любуня пішла до комори, і згодом Агапія бачить, що та повісилася. Остаточно божевільний Малахій називає себе всесвітнім пастухом, дістає дудку і починає грати на ній «всесвітню голубу симфонію», яка насправді звучить страшенним дисонансом.
Дякую найшла все що шукала