«Навчання Планетника у діда Капуша»
Дід Капуш розповідав Планетнику про небо, землю, пастухів, дерева і звірів, про зілля.
Мета навчання:
а) «Ми будемо… шукати… корінь… Корінь «весни і літа, корінь осені й зими…»
б) «…Як зв’язаний світ проникнути у цю складність. Як у дріб’язку вгадати велике? Як у частинці побачити ціле?»
1) «Що не бачиш оком, що не чутне вухом, що не понюхаєш, що не відчуєш шкірою, те невпізнанно відгукується у нас, у всьому сущому. Хмари і ясність, сонце і місяць, мінливе небо і мінлива земля живуть у людині. І хіба лишень у ній? Не тільки звірина, кожен листочок трави несе в собі крапельку небес. Життя землі залежить від життя сонця: воно налило зерном колосок, від нього зацвіла квітка, з його теплом піднявся на крильця метелик…
Є недоступне, яке називається мороком. Ти повинен знати стільки, скільки може знати людина».
2) «…На чому стоїмо,— до землі… Перед нами зелена книга…
…Он врушиться молодий засів — це наше з тобою життя виколисується на кожному тендітному тоненькому листочку. Бо що ми без колоска? Ми залежимо від зерна: людина, звір і пташка. І ми самі як зерно — вийшли із землі. …Краси людини без землі і краси землі без людини нема. …Найвища радість людини — орати й сіяти. …Без поту земля не родить і не буває жнив. Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?»
3) «…Розповідав про зілля, навчаючи, яке допомагає людині, яке тварині, а яке — отрута. Одне корисне листком, інше цвітом, а ще інше коренем. Що треба брати до сходу сонця, а що до заходу. …Вчив визначати чверті місяця, коли він ріжечком, коли йому півповня, коли повен і яке це має значення для рослин».
4) «Вище голови скачуть нерозумні. Світ підлягає суворій необхідності: зима відповідає літу весна — осені… світ збудувався і держиться на двох силах — на потузі любові й на потузі терпіння. …З любові й терпіння народжується людина і хліб».
5) «Учись перемагати самого себе, поборювати слабкість і бути хоробрим. …Ти людина… людина — дитина неба й землі, але чи вона завжди те пам’ятає? …Хто заперечить сонце чи родючість поля? Вони всемогутні — це краса. …Щоб жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності».
Висновок. «Шукай пізнання у трьох коренях — землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».
