Беранже (до Жана). В мене так мало дозвілля.
Логік. У вас є здібності, досить тільки скористатися ними.
Жан. Використовуйте ту обмаль дозвілля, що маєте. Не пускайтеся берега.
Літній Добродій. В мене часу нема зовсім. Я урядовець.
Логік (до Літнього Добродія). Щоб учитися, завжди найдеться час.
Жан (до Беранже). Часу завжди доволі.
Беранже (до Жана). Вже пізно.
Літній Добродій (до Логіка). Це вже трохи запізно для мене.
Жан (до Беранже). Запізно ніколи не буває.
Логік (до Літнього Добродія). Запізно ніколи не буває.
Жан (до Беранже). Ви працюєте вісім годин, як і я, як усі, але в неділю, щовечора, за три тижні літньої відпустки? Цього вистачить, якщо добре взятися.
Логік (до Літнього Добродія). Ну, а інші розв’язки? Візьміться тільки добре…
Добродій знову береться рахувати.
Жан (до Беранже). Ось дивіться, замість пити й мучитися потім чи не краще навіть на роботі бути свіжим і відпочилим? І своє дозвілля можна проводити по-інтелігентному.
Беранже (до Жана). Цебто?..
Жан (до Беранже). Ходіть до музеїв, читайте літературні журнали, відвідуйте лекції. Це позбавить страху, сформує ваш розум. І за чотири тижні ви вже будете окультуреною людиною.
Беранже (до Жана). Маєте рацію!
Літній Добродій (до Логіка). В одного кота може бути п’ять лап…
Жан (до Беранже). Бачите, ви й самі так вважаєте.
Літній Добродій (до Логіка). А в другого одна. Але чи будуть вони тоді котами?
Логік (до Літнього Добродія). Чом би ні?
Жан (до Беранже). Замість марнувати всі гроші на горілку, чи не ліпше придбати квитки в театр і подивитися цікаву виставу? Ви хоч знаєте, що таке авангардистський театр, про який зараз стільки говорять? Чи ви бачили п’єси Йонеско?
Беранже (до Жана). На жаль, ні! Чув тільки про нього.
Літній Добродій (до Логіка). Якщо відкинути від восьми лап дві, то двоє котів…
Жан (до Беранже). Зараз якраз ставлять одну. Неодмінно підіть.
Літній Добродій. В кота може бути й шість лап…
Беранже. Це буде чудовий вступ до артистичного життя нашої доби.
Літній Добродій (до Логіка). А другий кіт узагалі без лап.
Беранже. Чиста правда, маєте рацію. І, як ви кажете, я стану господарем становища.
Логік (до Літнього Добродія). В такому разі один кіт був би привілейований.
Беранже (до Жана). Я обіцяю вам.
Жан. Насамперед собі пообіцяйте.
Літній Добродій. А той, що без лап, буде декласованим елементом?
Беранже. Я врочисто обіцяю сам собі. Цього слова я дотримаю.
Логік. Тут нема справедливості. Отже, це вже не логіка.
Беранже (до Жана). Замість пити я вирішив удосконалити свій розум. Я вже почуваю себе краще. Зразу в голові проясніло.
Жан. Я ж вам казав!
Літній Добродій (до Логіка). Не логіка?
Беранже. Вже пополудні піду до міського музею. На вечір купую два квитки в театр. Ви ж ідете зі мною?
Логік (до Літнього Добродія). Бо справедливість — це логіка.
Жан (до Беранже). І треба бути наполегливим. Щоб ваші добрі заміри були тривкі.
Літній Добродій (до Логіка). Я збагнув. Справедливість…
Беранже (до Жана). Я обіцяю вам, обіцяю собі. Підете зі мною пополудні в музей?
Жан (до Беранже). Але сьогодні в мене на той час у програмі сієста.
Літній Добродій (до Логіка). Справедливість — іще одна прикмета логіки.
Беранже (до Жана). Але, певне ж, підете зі мною ввечері до театру?
Жан. Ні, цього вечора ні.
Логік (до Літнього Добродія). Ваш розум прояснюється!
Жан (до Беранже). Бажаю вам не відступатись від ваших добрих замірів. Але сьогодні в мене дружня вечірка в ресторані.
Беранже. В ресторані?
Літній Добродій (до Логіка). З іншого боку, зовсім безлапий кіт…
Жан (до Беранже). Я пообіцяв прийти. Я дотримую своїх обіцянок.
Літній Добродій (до Логіка).… не зміг би бігати досить прудко, щоб ловити мишей.
Беранже (до Жана). Ох! Любий мій, тепер уже ви подаєте поганий приклад! Ви ж ідете впиватися.
Логік (до Літнього Добродія). Ну, з логіки у вас уже успіхи!
Знову чути, як за лаштунками ліворуч швидко наближається ревіння, шалений чвал, дикий тупіт носорожачих копит, потужне сапання, але цього разу у зворотному напрямі, з глибини сцени наперед.
Жан (розлютившись, до Беранже). Любий мій друже, один раз — це ще не звичка. І з вами нічого спільного я не маю. Бо ви… ви… це зовсім не одне й те саме.
Беранже (до Жана). А чому не одне й те саме?
Жан (кричить, аби перекрити шум, що долинає з-за крамниці). Бо я не п’яниця!
Логік (до Літнього Добродія). Навіть безлапий кіт повинен ловити мишей. Натура в нього така.
Беранже (кричить дуже голосно). Я й не кажу, що ви п’яниця. Але чому в однаковій ситуації я п’яниця, а ви ні?
Літній Добродій (кричить до Логіка). Так яка там котяча натура?
Жан (до Беранже, теж кричить). Бо все залежить від міри. На відміну від вас, я людина поміркована.
Логік (до Літнього Добродія, приклавши руку до вуха). Що ви сказали?
Гучний шум перекриває голоси чотирьох акторів.
Беранже (приклавши руку до вуха, до Жана). Тоді як я — що, що ви там кажете?
Жан (горлаючи). Я сказав, що..
Літній Добродій (горлаючи). Я сказав, що…
Жан (усвідомивши звуки, надто вже близькі). Та що воно робиться?
Логік. Та що це?
Жан (підводячись, перекидає стільця й дивиться на лаштунки ліворуч, звідки долинає ввесь той гармидер: там біжить назад носоріг). Ох! Носоріг!
Логік (підводячись, перекидає стільця). Ох! Носоріг!
Літній Добродій (теж, уставши, перекидає стільця). Ох! Носоріг!
Беранже (сидить і далі, але цього разу жвавіший). Носоріг! Уже й назад біжить.
Подавальниця (виходячи з тацею і склянками). Що це? Ох! Носоріг!
Таця випадає з рук, склянки б’ються.
Власник (виходячи з кав’ярні). Що це?
Подавальниця (до Власника). Носоріг!
Логік. Носоріг, щодуху мчить тротуаром куди очі спали!
Бакалійник (виходячи з крамниці). Ох! Носоріг!
Жан. Ох! Носоріг!
Бакалійниця (вистромивши голову з вікна над крамницею). Ох! Носоріг!
Власник (до Подавальниці). Бити посуд однак не треба.
Жан. Біжить куди очі спали, мало вітрин не зачіпає.
Дезі (вийшовши зліва). Ох! Носоріг!
Беранже (помітивши Дезі). Ох! Дезі!
Чути тупіт утікачів, що кричать “ох!”, “ах!”, як і перед цим.
Подавальниця. Отакої!
Власник (до Подавальниці). З вас я стягну за побите!
Беранже намагається сховатись, аби його не помітила Дезі.
Літній Добродій, Логік, Бакалійниця, Бакалійник виходять на середину майдану й кажуть:
Разом. Отакої!
Жан і Беранже. Отакої!
Чути моторошне нявчання, потім не менш страшливий жіночий зойк.
Всі. Он!
І тоді, коли шум уже слабшає, з’являється та сама Господиня,що й перше була, без кошика, але несе в руках мертвого й закривавленого кота.
Господиня (плачучи). Він затоптав мого кота, він затоптав мого кота!
Подавальниця. Він затоптав її кота!
Бакалійник, Бакалійниця у вікні; Літній Добродій, Дезі, Логік оточують Господиню й кажуть:
Разом. Ой лишенько, бідолашна тваринка!
Літній Добродій. Бідолашна тваринка!
Дезі й Подавальниця. Бідолашна тваринка!
Бакалійник, Бакалійниця (у вікні), Літній Добродій, Логік. Бідолашна тваринка!
Власник (до Подавальниці, показуючи на розбиті склянки, перекинуті стільці). Вам що, роботи нема? Ану зробіть мені лад!
Тепер Жан і Беранже підбігають до Господині, а вона все плаче, тримаючи мертвого кота на руках.
Подавальниця (йдучи на терасу кав’ярні, щоб прибрати скло й підняти стільці, та все озирається через плече на Господиню). Ох! Бідолашна тваринка!
Власник (тикаючи пальцем на стільці й бите скло). Ось, ось!
Літній Добродій (до Бакалійника). Ну, що ви на це скажете?
Беранже (до Господині). Пані, не плачте, бо й у нас серце розривається!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже… Ви тут? Ви бачили?
Беранже (до Дезі). Добридень, панно Дезі, перепрошую, я не мав часу поголитись…
Власник (стежачи за прибиранням, позирає на Господиню). Бідолашна тваринка!
Звичайно, що всі ці репліки мусять швидко йти одна за одною, бути майже одночасними.
Бакалійниця (у вікні). Ну, це вже занадто!
Жан. Ну, це вже занадто!
Господиня (плачучи й колисаючи мертвого кота на руках). Мій бідний Міцу, бідний Міцу!
Літній Добродій (до Господині). Не з такої оказії хотів я побачити вас!
Логік (до Господині). Що ж ви хочете, пані, всі коти смертні. Треба змиритися.
Господиня (плачучи). Мій котику, мій котику, мій котику!
Власник (до Подавальниці, в якої вже повний фартух битого скла). Викиньте на сміття! (Збирає стільці). З вас за це тисяча франків!
Подавальниця (заходячи в кав’ярню, до Власника). Тільки й думки про свої гроші.
Бакалійниця (до Господині, з вікна). Заспокойтеся, пані.
Літній Добродій (до Господині). Заспокойтеся, люба пані.
Бакалійниця. Що не кажіть, але й це лихо!
Господиня. Мій котику, мій котику, мій котику!
Дезі. Ох! Справді, це таки теж лихо.
Літній Добродій (підтримуючи Господиню і йдучи з нею до столика на терасі; за ними йде решта). Пані, сядьте ось тут.
Жан (до Літнього Добродія). Ну, що ви на це скажете?
Бакалійник (до Логіка). Ну, що ви на це скажете?
Бакалійниця (до Дезі, з вікна). Ну, що ви на це скажете?
Власник (до Подавальниці, що вийшла знову, тоді як заплакану Господиню, котра все колише мертвого кота, садовлять за столик). Склянку води для пані.
Літній Добродій (до Господині). Сідайте, люба пані!
Жан. Бідолашна жінка!
Бакалійниця (з вікна). Бідолашна тваринка!
Беранже (до Подавальниці). Ліпше коньяку принесіть.
Власник (до Подавальниці). Один коньяк! (Показуючи на Беранже). Платитиме цей добродій!
Подавальниця (заходячи до кав’ярні). Зрозуміло, один коньяк!
Господиня (ридаючи). Я не хочу цього, не хочу!
Бакалійник. Таж перед цим він уже пробігав біля крамниці.
Жан (до Бакалійника). Це не той самий!
Бакалійник (до Жана). Але…
Бакалійниця. Ох! Так, це той самий.
Дезі. Так це він двічі пробігав?
Власник. Гадаю, що це той самий.
Жан. Ні, це не той самий носоріг. Той перший мав два роги на носі, то був азіатський носоріг, а цей має лиш одного рога — це африканський!
Виходить із склянкою коньяку Подавальниця і йде до Господині.
Літній Добродій. Ось вам коньяк, щоб збадьоритись.
Господиня (в сльозах). Н-н-ні…
Беранже (зненацька розхвилювався, до Жана). Дурниці верзете!.. Та як ви роги помітили! Звір так промчав, що його самого ледь видно було…
Дезі (до Господині). Та випийте, вам полегшає!
Літній Добродій (до Беранже). Справді, промчав, як вихор.
Власник (до Господині). Покуштуйте, це добрий коньяк.
Беранже (до Жана). У вас часу не було, щоб йому роги рахувати…
Бакалійниця (до Подавальниці, з вікна). Хай вона вип’є.
Беранже (до Жана). Та він ще й куряву таку зняв…
Дезі (до Господині). Випийте, пані.
Літній Добродій (до Господині). Один ковточок, моя люба панусю… сміливіше…
Подавальниця підносить склянку Господині до рота, та хоче ніби відмовитись, проте п’є.
Подавальниця. Нарешті!
Бакалійниця (з вікна) та Дезі. Нарешті!
Жан (до Беранже). У мене в голові не туманилось. Розум був ясний, і я хутенько порахував.
Літній Добродій (до Господині). Вам краще?
Беранже (до Жана). Таж він біг з опущеною головою.
Власник (до Господині). Еге ж, добрий коньяк?
Жан (до Беранже). А так воно ще видніше.
Господиня (випивши). Котику мій!
Беранже (роздратувавшись, до Жана). Дурниці! Самі дурниці!
Бакалійниця (з вікна, до Господині). В мене є для вас інший котик.
Жан (до Беранже). Що? Ви насмілились припустити, що я кажу дурниці?
Господиня (до Бакалійниці). Я не хочу іншого! (Ридає й колише свого кота).
Беранже (до Жана). Так, незаперечні дурниці.
Власник (до Господині). Та прийдіть до розуму.
Жан (до Беранже). Я ніколи не кажу дурниць.
Літній Добродій (до Господині). Будьте філософом!
Беранже (до Жана). Ви просто претензійні! (Підвищивши голос). Ви педант…
Власник (до Жана й Беранже). Панове, панове!
Беранже (до Жана, ведучи далі).… педант, не впевнений у власних знаннях, бо, по-перше, в азіатського носорога один ріг, а в африканського — два…
Решта акторів полишають Господиню й оточують Жана та Беранже, що галасливо сперечаються.
Жан (до Беранже). Ви помиляєтесь, якраз навпаки!
Господиня (сама). Такий був гарненький!
Беранже. Давайте поб’ємось об заклад!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, не хвилюйтеся.
Жан (до Беранже). З вами я не буду битися об заклад. Це у вас два роги. Азіатичний вид!
Подавальниця. Ох!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Вони зараз поб’ються.
Господиня (сама). Такий був гарненький!
Беранже. Давайте поб’ємось об заклад!
Дезі (до Беранже). Пане Беранже, не хвилюйтеся.
Жан (до Беранже). З вами я не буду битися об заклад. Це у вас два роги. Азіатичний вид!
Господиня. Ох!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Вони зараз поб’ються.
Бакалійник (до Бакалійниці). Та думай хоч трохи, це парі!
Власник (до Жана й Беранже). Тут лиш не бийтеся.
Літній Добродій. Так, з’ясуємо… Який вид носорога має на носі один ріг? (До Бакалійника). Ви ж торговець, мусите знати!
Бакалійниця (з вікна, до Бакалійника). Ти мусив би знати!
Беранже (до Жана). В мене рогів нема, і ніколи їх не носитиму!
Бакалійник (до Літнього Добродія). Торговці всього знати не можуть.
Жан (до Беранже). Так!
Беранже (до Жана). І я зовсім не азіат. З іншого боку, азіати такі ж люди, як усі…
Подавальниця. Так, азіати такі ж люди, як ви або я…
Літній Добродій (до Власника). Таки правда!
Власник (до Подавальниці). А вас ніхто й не питає!
Дезі (до Власника). Вона має рацію. Це такі ж люди, як і ми.
Впродовж цієї суперечки Господиня все плаче.
Господиня. Такий був лагідний, був, як ми.
Жан (несамовито). Вони жовті!
Логік стоїть трохи оддалік, між Господинею та купкою людей навколо Жана й Беранже, уважно стежить за суперечкою, але участі не бере.
Жан. На все добре, панове! (До Беранже). А вам я нічого не зичу!
Господиня (плаче й далі). Він так лащився до людей! (Ридає).
Дезі. Схаменіться, пане Беранже, схаменіться, пане Жане…
Літній Добродій. Я мав друзів-азіатів. Може, вони були несправжніми азіатами…
Власник. А я знав справжніх.
Подавальниця (до Бакалійниці). В мене була подруга-азіатка.
Господиня (плаче собі). А він же в мене ще змалечку!
Жан (і далі не тямлячись). Вони жовті, жовті, жовтющі!
Беранже (до Жана). А ви зате червонющі!
Бакалійниця (з вікна) і Подавальниця. Ох!
Власник. Тут і до біди недалеко!
Господиня(плаче). Який був охайний! На тирсу ходив!
Жан (до Беранже). А коли так, ви мене вже не побачите! Я лиш час марную на такого йолопа, як ви.
Господиня (плаче). Розумів геть усе!
Розлютившись, Жан мерщій іде праворуч. Але, замість вийти з миром, обертається.
Літній Добродій (до Бакалійника). Азіати бувають білі, чорні, сині і такі, як ми.
Жан (до Беранже). П’яниця!
Всі вражено дивляться на нього.
Беранже (в бік Жана). Я вам не дозволяю!
Всі (в бік Жана). Ох!
Господиня (плаче). Одне тільки, що не говорив. Га це лиш здавалося так!
Дезі (до Беранже). Не слід було так дратувати його.
Беранже (до Дезі). Я тут не винен…
Власник (до Подавальниці). Підіть знайдіть якусь скатертину для цього нещасного створіння.
Літній Добродій (до Беранже). Гадаю, ви маєте рацію. В азіатського носорога два роги, в африканського — один…
Бакалійник. Але пан казав навпаки.
Дезі (до Беранже). Ви обидва винні!
Літній Добродій (до Беранже). Однак ви маєте рацію.
Подавальниця (до Господині). Пані, ходім укладемо його в коробку.
Господиня (аж не тямлячись від ридань). Навіки! Навіки!
Бакалійник. Перепрошую, вважаю, що рацію має пан Жан.
Дезі (обертаючись до Господині). Пані, будьте розважна!
Дезі й Подавальниця ведуть Господиню з мертвим котом до дверей кав’ярні.
Літній Добродій (до Дезі та Подавальниці). Можна, я теж піду з вами?
Бакалійник. В азіатського носорога один ріг, в африканського — два. І навпаки.
Дезі (до Літнього Добродія). Ми впораємось.
Дезі й Подавальниця заходять де кав’ярні, ведучи так і не потішену Господиню.
Бакалійниця (до Бакалійника, з вікна). Ет! У тебе завжди все не так, як у людей!
Беранже (вбік, тоді як решта й далі сперечається про носорожачі роги). Дезі має рацію, не слід було суперечити йому.
Власник (до Бакалійниці). Ваш чоловік має рацію, в азіатського носорога два роги, в африканського повинно бути два, і навпаки.
Беранже (вбік). Він не терпить заперечень. Найменша незгода, і він аж запіниться.
Літній Добродій (до Власника). Друже, ви помиляєтесь.
Власник (до Літнього Добродія). Ласкаво перепрошую!..
Беранже (вбік). Лють — єдина його влада.
Бакалійниця (з вікна, до Літнього Добродія, Власника та Бакалійника). А може, вони обидва однакові.
Беранже (вбік). По суті, серце в нього золоте, скільки він допоміг мені.
Власник (до Бакалійниці). Якщо в одного два роги, то в другого може бути тільки один.
Літній Добродій. Мабуть, в одного один ріг, а в другого два.
Беранже (вбік). Шкодую, що не був лагіднішим із ним. Але чому він так затявся? Я не хотів, щоб він зірвався. (До решти). Він завжди вдається в крайнощі! Завжди хоче вразити світ своєю обізнаністю і навіть не припускає, що може помилитись.
Літній Добродій (до Беранже). А докази у вас є?
Беранже. Які?
Літній Добродій. Щоб довести ваше недавнє твердження, через яке ви полаялися з другом.
Бакалійник (до Беранже). Справді, де ваші докази?
Літній Добродій (до Беранже). Звідки ви знаєте, що в одного з двох носорогів два роги, а в другого один? І в якого саме?
Бакалійниця. Та він знає не більше, ніж ми.
Беранже. По-перше, невідомо, чи їх було два. Я навіть гадаю, що був лиш один.
Власник. При пустімо, що їх було два. Котрий же носоріг однорогий, азіатський?
Літній Добродій. Ні, я гадаю, що два роги в африканського носорога.
Власник. Так котрий дворогий?
Бакалійник. Тільки не африканський.
Бакалійниця.Ну й важко буде дошукатися.
Літній Добродій. Однак треба з’ясувати питання.
Логік (виходячи з задуми). Панове, перепрошую за втручання. Питання полягає не в цьому. Дозвольте мені репрезентуватись…
Господиня (в сльозах). Це ж Логік!
Власник. Ох! Та це ж Логік!
Літній Добродій(представивши Логіка Беранже). Це Логік, мій приятель.
Беранже. Дуже потішений, пане.
Логік (ведучи далі).… я Логік за фахом. Ось моє посвідчення. (Показує посвідчення).
Беранже. Пане, це для мене велика честь.
Бакалійник. Для нас це велика честь.
Власник. Тоді, пане Логік, будьте ласкаві, скажіть нам, африканський носоріг однорогий…
Літній Добродій. Чи дворогий…
Бакалійниця. І чи два роги в азіатського носорога.
Бакалійник. Чи, може, один.
Логік. Але насправді питання полягає не в цьому. Ось що я мушу визначити.
Бакалійник. А нам хотілося б знати саме це.
Логік. Панове, дайте мені сказати.
Літній Добродій. Нехай уже каже.
Бакалійник (до Бакалійниці у вікні). Та хай уже каже.
Власник. Пане, ми слухаємо.
Логік (до Беранже). Насамперед я звертаюсь до вас. І до всіх присутніх також.
Бакалійник. І до нас також…
Логік. Ось дивіться, суперечка постала з питання, від якого ви всі несамохіть відхилилися. Бо спочатку ви питали, чи другий носоріг той самий, що й перше був, чи ні. Ось на що треба дати відповідь.
Беранже. А як?
Логік. Отак: ви двічі могли бачити того самого носорога з одним рогом…
Бакалійник (повторюючи, ніби щоб краще зрозуміти). Двічі того самого носорога.
Власник (теж повторюючи). З одним рогом.
Логік (ведучи далі). І теж двічі ви могли бачити того самого носорога з двома рогами.
Літній Добродій (повторюючи). Одного носорога з двома рогами, двічі…
Логік. Отак воно. Також ви могли бачити першого носорога з одним рогом, а потім другого теж з одним рогом.
Бакалійниця (з вікна). Ха-ха…
Логік. А також першого носорога з двома рогами і другого носорога з двома рогами.
Власник. Точно.
Логік.А тепер: якщо ви бачили…
Бакалійник. Якщо ми бачили…
Літній Добродій. Так, якщо ми бачили…
Логік. Якщо ви бачили першого разу носорога з двома рогами…
Власник. З двома рогами…
Логік.… А другого разу носорога з одним рогом…
Бакалійник. З одним рогом.
Логік. То й це не буде розв’язком.
Літній Добродій. Все це не буде розв’язком.
Власник. Чому?
Бакалійниця. А! Ось воно… Нічого не втямлю.
Бакалійник. Так! Так!
Бакалійниця стенула плечима й зникла у вікні.
Логік. В дійсності могло бути й таке: відтоді, як ми бачили першого носорога, він утратив один свій ріг, і той, що пробіг удруге, — той самий, що й перший.
Беранже. Я розумію, але…
Літній Добродій (уриваючи Беранже). Не заважайте.
Логік. А може бути, що обидва носороги з двома рогами, і кожен утратив по одному.
Літній Добродій. Може бути.
Власник. Авжеж, може бути.
Бакалійник. Чом би ні!
Беранже. Так, проте…
Літній Добродій (до Беранже). Не заважайте.
Логік. Якби ви могли довести, що той носоріг, якого ви бачили першого разу з одним рогом, азіатський або африканський…
Літній Добродій. Азіатський або африканський…
Логік. А другого разу носорога з двома рогами…
Літній Добродій. З двома рогами!
Логік. І що він був, байдуже, африканський чи азіатський…
Бакалійник. Африканський чи азіатський…
Логік (доводячи далі). То ми вже могли б зробити висновок, що мали справу з двома різними носорогами, бо малоймовірно, щоб майже на очах за кілька хвилин на носі в носорога міг вирости другий ріг…
Літній Добродій. Так, малоймовірно.
Логік (пишаючись своїм доведенням). І з цього виходить, що один носоріг був азіатський або африканський.
Літній Добродій. Азіатський або африканський.
Логік. А другий — африканський або азіатський.
Власник. Африканський або азіатський.
Бакалійник. Так, так.
Логік. Бо це б суперечило нормальній логіці, одна істота не може народитись одночасно в двох місцях…
Літній Добродій. І навіть послідовно.
Логік (до Літнього Добродія). Ось що треба було довести.
Беранже (до Логіка). Це ж очевидно, але воно не розв’язує питання.
Логік (до Беранже, всміхаючись трохи зверхньо). Звичайно, любий пане, та лише в такий спосіб питання ставиться правильно.
Літній Добродій. Ось що може логіка.
Логік (знявши капелюха). На все добре, панове. (Повертається й виходить ліворуч).
За ним іде Літній Добродій.
Літній Добродій.На все добре, панове. (Піднявши капелюха, йде за Логіком).
Бакалійник. Може, це й логіка…
В цю мить з кав’ярні виходить, тримаючи коробку, Господиня в жалобі, за нею Дезі та Подавальниця— ніби на похороні. Процесія прямує до виходу праворуч.
Бакалійник (ведучи далі). Може, це й логіка, проте чи можемо ми допустити, щоб наших котів у нас на очах чавили носороги — однорогі чи то дворогі, хай там азіатські ми африканські? (Театральним жестом показує на процесію, що вже виходить).
Власник. Він таки правду каже! Хіба ми допустимо, щоб наших котів чавили носороги або ще невідомо хто?!
Бакалійник. Ми цього не дозволимо!
Бакалійниця (вистромивши голову з дверей крамниці, до Бакалійника). Давай заходь! Покупці прийшли!
Бакалійник (ідучи до крамниці). Ні, ми цього не дозволимо!
Беранже. Не треба було мені сваритись із Жаном! (До Власника). Принесіть мені чарку коньяку! Повну!
Власник. Вже несу. (Йде в кав’ярню по коньяк).
Беранже (сам). Не треба було, не треба було дратувати його!
Виходить Власник з великою чаркою коньяку в руці.
В мене надто тяжко на серці, щоб іти до музею. Окультурюсь якось іншого разу. (Бере чарку коньяку й п’є).
Завіса
