Аналіз твору Забужко “Сестро, сестро” допоможе підготуватися до уроку та скласти літературний паспорт твору.
Оксана Забужко “Сестро, сестро” аналіз
Автор – Оксана Забужко
Рік написання – 1992
Жанр – оповідання
Тема – змалювання катастрофи роду, туга за неіснуючою, ненародженою сестрою.
Ідея – показ справжної ціни і ваги людського життя.
Головні герої твору:
- Дарця – молода і розумна, в дитинстві вона пережила втрату сестри
- Мати Наталя – все своє життя провела у неспокої і тривозі,
- ненароджена сестра – впродовж всього твору дала не раз зрозуміти, що вона хотіла жити.
- Антось – батько, якого звинуватили кегебісти і запроторили у в’язницю
- кегебісти – власне через яких і був здійснений аборт.
Сюжет та композиція твору “Сестро, сестро”
Композиційно твір складається зі спогадів і розповідей, якими авторка ідентифікує себе з головною героїнею Дарцею. Цікавими є в оповіданні психологічні деталі, які увиразнюють оповідь автора: книги, обшук, діалог батьків, які виносять смертний вирок Дарчиній сестрі. П’ятирічна дівчинка намагається вплинути на хід подій, але розуміє, що не може нічого зробити, бо її ніхто не послухає. Потреба стати дорослою, щоб вижити і змогти відстояти своє визріває у душі Дарці. Важливу роль відіграє психологічний інтер’єр: те, що робиться в кімнаті під час несподіваного обшуку, відповідає внутрішнім почуттям героїні. Вона ніби споглядає на все очима автора, відчуває себе спустошеною.Сюжет твору розвивається в психологічному ключі через показ фрагментів із життя малої Дарці . Тоді в неї могла б народитися сестра (мати дівчинки була вагітною і про це знала Дарка), ця ненароджена дівчинка вже зайняла певне місце у мріях та душі Дарки. Дарця придумає ім’я для майбутньої сестри – Іванка чи Анна; думає про те, як буде турбуватися про новонароджену. Дарця у свої юні роки вже підсвідомо розуміла, що їй не вистачає начебто малої, та досить вагомої деталі, і нам зрозуміло якої.
Коли Дарина дорослішає, то їй стають зрозумілі причини аборту, на який пішла матір Наталя: „…двох вона не обтулить”. Матір Дарини все життя страждала через скоєний вчинок, вона вважала себе винною не тільки у вбивстві дитини, а й у страху, коли вона була вагітною: ”Прости, моє маленьке, моє золотко, моя доцю чи синоцю – мама не сміє вигодувати тебе своїм страхом”. Страх перед невизначеним майбутнім, яке безжально наближалося, духовна самотність, нестача грошей змусили Наталю піти на страний вчинок.
Дарця переживала втрату ненародженої сестри два рази: перший, коли було зроблено аборт, і другий, коли знищено її мрію-фантазію про сестру.
Впродовж життя Наталя намагалася спокутувати вину, доглядала хворого чоловіка Антіна, але відчуття болю і вини не полишали її. Жаданий спокій Наталя отримала після сну, де ненароджена дитина забрала із собою Антіна. Після того, як матір розказала свій сон дочці, Дарця зрозуміла, що ціна її життя рівна цілим двом. Вона почувала себе винною у смерті сестри. Страх матері перед соціальною дійсністю вкорінюється у кожну її клітину, крім того намовляння чоловіка на аборт, бо “знаючи, що Антось має рацію, що дитина в неї, такої, не може вродитися нормальною”, підштовхують жінку до цього вчинку. Лише після смерті чоловіка та ненародженої дитини вона знаходить спокій і підтримку Дарини.
Письменниця не засуджує свою героїню, а виправдовує та мотивує її вчинок, її вимушений вчинок залишиться в пам’яті жінки назавжди.
