Оксана Забужко “Казка про калинову сопілку” аналіз допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр та скласти літературний паспорт твору.
“Казка про калинову сопілку” аналіз
Автор – Оксана Забужко
Рік написання – 2000 (дата першої публікації)
Жанр – казка-повість
Тема “Казка про калинову сопілку” – це сумна розповідь про двобій Добра і Зла, про велику трагедію українського роду.
Ідея – пересторога людям у виборі Добра чи Зла, у дотриманні цінностей християнської моралі.
Головні герої:
- Сестри Ганнуся й Оленка
- батько й мати
- Дмитро Марчишин
“Казка про калинову сопілку” сюжет
Основою повісті є розповідь про старовинну українську трагедію роду, про Добро і Зло. Основою твору є й біблійний сюжет про Авеля та Каїна і народні казки й балади про калинову сопілку, і вірш Ліни Костенко “Калинова сопілка”, і літературна казка Б.Грінченка, Л.Шияна та ін.
Експозиція: у сім’ї Василя та Марії народилася дівчинка з місяцем на лобі: Ганна – панна. Матір бажає щастя доньці, бо сама вийшла заміж за свого Василя “на зло” своєму батькові, який не погодився віддати її заміж за коханого.
Зав’язка: народження другої дівчинки-мізиночки, яку назвали Оленкою. Василь тішився та грався лише з Оленкою, а Марія пишалася своєю Ганною, навіть люди казали: “Дідова дочка й бабина дочка”.
Розвиток дії: дівчатка дорослішають і ворожнеча між ними зростає. Ганна-панна заздрила Оленці, особливе загострення стало відчутним після сватання Дмитра до Оленки.
Кульмінація: настає неділя – останній день дівування Оленки. Заздрість не дає спокою Ганні, тому вона кличе сестру до лісу та вбиває її ножем.
Ретардація – (уповільнення) – це ті епізоди епічного твору, в яких автор свідомо моделює затримання в розвитку тих процесів, які набували значної гостроти.
Ретардація: по селу розходяться чутки про зникнення Олени. Минув час, у селі стали забувати про дочку діда. Аж тут прийшла чумацька валка, і розповів один чумак про сопілку, що вирізав з калини у лісі. Коли хлопець притис сопілку до губ, то вона жалібним голосом повідомила про страшний злочин Ганни.
Розв’язка: Ганна посміхаючись зізнається у скоєному. Коли послали по залогу, щоб взяти дівчину в бійницю та закувати в пута, то в хаті не було нікого, лише на підлозі лишився слід, ніби смоляним віхтем черкнуло. Зникла бабина дочка.
дуже гарний твір