Олесь Гончар Біографія Скорочено

Олесь Гончар біографія скорочено розповість про життєвий та творчий шлях українського письменника, літературного критика, громадського діяча викладена в цій статті.

Олесь Гончар біографія коротко

Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська в родині колгоспника. У 1921 році померла його мати і хлопчика виховували бабуся та дідусь. Дитячі роки провів в слободі Суха Кобеляцького району Полтавської області.

Після закінчення семирічної школи в страшному 1933-му році О.Гончар працює кореспондентом районної газети та вступає до Харківського технікуму журналістики.

У 1938р. вступає до Харківського університету на філологічний факультет. І в цьому ж році грудневому номері журналу « Радянська література» було надруковано оповідання першокурсника О. Гончара «Стокозове поле».

Олесь Гончар за фахом ФІЛОЛОГ.

Брав участь у війні як сержант-мінометник, після третього курсу пішов добровольцем. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. У 1942 році він потрапив у полон, а в 1943 році був звільнений.

Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Пише роман “Прапороносці”, який був виданий у 1948 році. Це його найзначніший твір про Другу світову війну.

Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР та переїздить до Києва.

У 1946 р. в журналі „Україна” було надруковано блискучий романтичний твір „Модри Камінь”.

Згодом з’являється повість «Земля гуде» (1947), дилогія «Таврія» (1952) та «Перекоп» (1957).

Найпліднішими для О. Гончара як митця були 60-ті pp. О. Гончар продовжує звертатися до теми Вітчизняної війни. 1956 р. виходить кіноповість «Партизанська іскра», роман «Людина і зброя» (1960), який був відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка за 1962 рік.

У 1963р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію.

Роман «Циклон» опубліковано в 1970р.

Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик.

У 1959–1971 роках Олесь Гончар — голова правління Спілки письменників України, у 1959–1986 роках — секретар правління Спілки письменників СРСР.

Від 1973 р. — голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України.

У 1985 році Гончаром було укладено окрему книжку фронтових віршів.

Відроджував українську культуру, мову та націю, довгий час був депутатом Верховної Ради.

Який вчинок Олеся Гончара У 1991 p. він вийшов з КПРС. Цей вчинок був сприйнятий громадськістю як виклик усій радянській системі.

Помер митець 16 липня 1995р.

Творчість

повість «Стокозове поле»
роман «Людина і зброя»
книжка «Фронтові поезії»
роман «Прапороносці»
повість «Земля гуде»
новела «За мить щастя»
збірка «Новели»
повість «Микита Братусь»
«Модри Камень»
роман у новелах «Тронка»
роман «Собор» (1968)
повість “Бригантина” (1973)
Роман-заповіт «Твоя зброя» (1980)
публіцистична книга «Чим живемо» (1991)
та інші.

Визначальні риси таланту О. Гончара:

чутливість до внутрішніх струменів духовного життя суспільства;
увага до життя сучасника, до всього доброго і красивого в ньому;
поетичний ліризм у поєднанні з суворою правдою і масштабністю зображення;
майстерне володіння мовою;
лаконізм і художня місткість вислову.

Цікаві факти:
За гороскопом Гончар – Овен.
Літературну діяльність Олесь Терентійович починав з новел та оповідань.
О. Гончар отримав свою першу премію за оповідання „Орля” у 1941р.
Після закінчення війни у О. Гончара була найзаповініша мрія – написати про своїх бойових побратимів.
„Собор” О. Гончара був заборонений на 20 р.
Навчальні заклади, де здобував знання Олесь Гончар: сільська семирічка; Харківський технікум журналістики; Харківський університет; Дніпропетровський університет.
Талант Олеся Гончара розвивався під впливом: надбань світової літератури; надбань вітчизняної літератури; проникнення в таємниці творчої лабораторії класиків; скарбів національного фольклору; наполегливої і копіткої праці над словом.

Для підготовки до занять можете скористатися хронологічною таблицею Олеся Гончара.