Олесь Гончар хронологічна таблиця життя і творчості українського письменника розповість про головні події з його біографії.
Хронологічна таблиця Олеся Гончара
Олесь (Олександр) Терентійович Гончар — український радянський письменник, літературний критик, громадський діяч.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 3 квітня 1918 | Народився в с. Ломівка неподалік Катеринослава (Дніпропетровська). |
| 1921 | Після смерті матері, із Ломівки його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Полтавської області. |
| 1927-1933 | Навчання в школі, був записаний як Гончар (дівоче прізвище матері, прізвище бабусі та дідуся по матері). |
| 1933-1937 | Навчався в Харківському технікумі журналістики ім. Миколи Островського, після закінчення якого працював учителем у с. Мануйлівка і в Харківській обласній газеті «Ленінська зміна» |
| 1937 | Почав публікувати свої твори (оповідання) в виданнях («Літературна газета», «Піонерія», «Комсомолець України», «Молодий більшовик»). |
| 1938-1941 | Навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету. За час навчання написані новели «Іван Мостовий», «Черешні цвітуть», «Орлятко», повість «Стокозове поле» |
| Червнь 1941 | О.Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про свій батальйон написав роман «Людина і зброя», за який був нагороджений державною премією ім. Т. Шевченка. За таких нелегких обставин О. Гончар весь час писав. |
| 1945-1945 | Повертається після війни в Дніпропетровськ, працює над «Прапороносцями». |
| 1946 | Завершує навчання в Дніпропетровському університеті |
| 1946-1948 | На сторінках журналу «Вітчизна», а згодом і окремим виданням з’явилися всі три частини роману («Альпи»; «Голубий Дунай»; «Злата Прага). Високу оцінку творові, відзначеному двома Сталінськими преміями, дали тоді Юрій Яновський, Павло Тичина, Олександр Фадєєв, Остап Вишня. |
| 1940- 1950 | Пише низку новел («Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін.), багато в чому суголосних з «Прапороносцями». У написаній тоді ж документальній в основі своїй повісті «Земля гуде» зображено діяльність молодіжної підпільної організації «Нескорена полтавчанка», очолюваної комсомолкою Лялею Убийвовк. dovidka.biz.ua |
| 1951 | «Південь»,повість «Микита Братусь» |
| 1952 | дилогія «Таврія» |
| 1953 | «Дорога за хмари» |
| 1955 | «Щоб світився вогник» |
| 1957 | «Перекоп» |
| 1958 | «Чари-комиші» |
| 1959–1971 | Голова правління Спілки письменників України |
| 1959–1986 | Секретар правління Спілки письменників СРСР. |
| 1963 | Роман «Тронка» (отримав Ленінську премію за цей твір) |
| 1968 | «Собор» |
| 1970 | «Під далекими соснами» |
| 1972 | Повість «Бригантина» |
| Від 1973 | Голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України. |
| 1974 | «Пізнє прозріння» |
| 1976 | «Берег любові» |
| 1980 | «Твоя зоря», “Письменницькі роздуми” |
| 1991 | “Чим живемо” |
| 14 липня 1995 | Помер. Похований на Байковому цвинтарі. |
