Основні мотиви поетичної творчості М. Старицького
Оригінальна поезія Михайла Старицького — помітне явище в історії української словесності. Провідні мотиви поезії митця: любов до рідного краю, зображення тяжких умов життя трудящих, заклик до боротьби за встановлення соціальної справедливості, проголошення єдності слов’янських народів, хвала чарівності природи й красі людських почуттів.
Провідний мотив вірша М. Старицького «Виклик» — показ краси, вірності у коханні. Кохання — це найвиша цінність у житті ліричного героя. І хоча молоді люди «працею зморені», «обкрадені долею», бідні, вони мають те, чого не купиш ні за які гроші, — вірне кохання, яке робить їх щасливими. А тому й почувається ліричний герой «паном над панами».
В оригінальній поетичній спадщині митця основне місце посідає громадянська лірика з виразними соціальними та патріотичними мотивами. Саме таким є вірш М. Старицького «До українців», у якому поет зі своїм болем звернувся не до народу взагалі, а до інтелігенції, до завзятці в-юнаків, «борців за щастя України*.
Основний мотив вірша «До українців» — це сподівання поета на молоду- силу юних українців, у серцях яких палає любов «до обездоленого люду*. У вірші виразно звучить заклик нести «сліпому світнво просвіти* і надії.
Баладу «Гетьман» М. Старицький присвятив дочці Люді. Цей твір увібрав у себе романтичний пафос визвольних змагань українців, епічний розмах та ліричне бачення філософії життя. У ньому виразно відчувається мистецька позиція автора: героїчне минуле — жалюгідна сучасність.
У баладі звучать роздуми про славне минуле України, заклик до боротьби, почуття безнадії і розчарування через те, що «перемучені діти» — козацькі нащадки — не стають у лави борців.
