"Ой у лузі червона калина похилилася" аналіз (паспорт)

«Ой у лузі червона калина похилилася» — українська народна пісня С. Чарнецького, гімн Українських січових стрільців.

“Ой у лузі червона калина похилилася” аналіз (паспорт)

Автор – Степан Чарнецький

Рік написання – 1914

Жанр – літературна молитва

Тема “Ой у лузі червона калина…”: зображення суму України за синами-українцями, які потерпають у неволі в московських кайданах; битва січовиків із ворогом за визволення полонених.

Ідея “Ой у лузі червона калина…”: уславлення мужності, відваги січових стрільців — оборонців України.

Основна думка “Ой у лузі червона калина…”: єдність, мужність, волелюбність, вміння захищати рідний край, прийти на допомогу браттям, які перебувають у небезпеці — ось основні риси січових стрільців-захисників.

Провідний мотив – любов до Батьківщини, заклик до боротьби за визволення України

Настрій пісні – переможний, упевнений у своїй правоті, визвольного походу.

Образ калини – є символом України, її боротьби за незалежність, що окроплена краплями крові героїв.

Художні засоби “Ой у лузі червона калина похилилася”

• повторення:

«А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо»;

• метафора: «Україна зажурилася»;

• звертання: « червона калино», «славна Україно»;

• епітети: «кривий тан», «московські кайдани», «золотистий лан», «буйнесенький вітер»; червона калина, білий цвіт, добрий рід, брати-українці, широкі степи.

• риторичні оклики:

«А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»;
«То прославить по всій Україні січових стрільців!».

• анафора: «А ми …».

“Ой у лузі червона калина похилилася” текст

“Ой у лузі червона калина похилилася” історія написання

Перший варіант пісні написав відомий поет, директор і режисер Українського театру «Руська бесіда» Степан Чарнецький у 1914 р.

Здійснивши постановку трагедії Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка «Сонце руїни», він був невдоволений фінальною піснею-скаргою України «Чи я в лузі не калина була». Для оптимістичнішого фіналу він вставив у драму народну пісню «Розлилися круті бережечки». Він дещо переробив у ній слова, щоб її текст краще вписувався у зміст вистави. Та останній куплет залишив без змін. Крім того, Степан Чернецький доробив до пісні нову, споріднену з народною, мелодію. А Михайло Коссак розложив її на інструменти. Вистава спричинилася до популяризації пісні, особливо її останньої строфи «Ой у лузі червона калина похилилася». Від акторів театру пісню сприйняла молодь.

У серпні 1914 р. у Стрию пісню «Ой у лузі червона калина похилилася» вперше почув чотар УСС Григорій Трух від стрільця Іваницького. Той її навчився від артистів львівського театру. Григорій Трух до першої строфи «Ой у лузі червона калина похилилася» додав ще три строфи, які й склали «Червону калину». Він же навчив співати пісню стрільців своєї чоти. Незабаром перша стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина похилилася» поширилася по Стрию. А згодом «Червону калину» почали співати в Галичині та по всій українській землі.