П’єр Ронсар біографія та творчість

П’єр Ронсар – відомий французький поет XVI ст., представник епохи Відродження. Ще за життя Ронсара визнали “принцом поетів”. П’єр Ронсар біографія та творчість поета доповнена цікавими фактами.

П’єр Ронсар біографія скорочено

Народився 1524 року в замку Ла-Поссоньєр, у долині річки Луари (провінція Вандомуа) у багатій вельможній родині.

Майбутній поет змалечку здобув домашню освіту, а у віці дев’яти років був відправлений до Наваррського коледжу в Парижі.

Після навчання у Парижі служив пажем у Франциска I, потім при шотландському дворі. Як секретар Лазара де Баїфа, одного з найбільших гуманістів свого часу, видного дипломата та батька Антуана де Баїфа, Ронсар відвідав Шотландію, Англію та ельзаське місто Гагенау.

Під час останньої подорожі він познайомився з багатьма відомими вченими, але водночас переніс важку хворобу, наслідком якої стала глухота (став втрачати слух з 1540). Оскільки дипломатична та військова кар’єра відтепер були для нього закриті, він цілком присвятив себе вивченню класиків та поезії.

Разом з іншими молодими дворянами, так само закоханими в науку, Ронсар вступив до паризького коледжу Кокре, де його наставником став Дора. Усі поети Плеяди відрізнялися незвичайним прагненням і пристрастю до навчання.

З 1554 був придворним поетом Генріха II. Після смерті Карла IX (1574) впав у немилість і остаточно віддалився від двору.

Помер Ронсар у Сен-Ком-сюр-Луар 27 грудня 1585.

П’єр Ронсар творчість

Ронсар залишив багату поетичну спадщину.

У своїх творах він оспівував радість життя, кохання (збірки «Любовні вірші», 1552–53; «Продовження любовних віршів», 1555; цикли «Нове продовження любовних віршів», 1556; «Сонети до Єлени», 1578), писав вірші на громадянські, патріотичні, філософські теми (збірки «Оди», 1550–32; «Гімни», 1555–56). В «Роздумах про бідування цього часу» (1560–62), «Застереженні французькому народу» (1563) засуджував релігійні війни. Автор збірок «Елегії» (1565), мадригалів, епітафій. В останні роки життя працював над епічною поемою «Франсіада» (1572, незакінчено). Трактат Ронсара «Короткий виклад поетичного мистецтва» (1565) відіграв значну роль у формуванні французького класицизму.

Відродивши восьмискладний і десятискладний вірш, Ронсар вдихнув нове життя майже не відомий Середнім вікам олександрійський, або дванадцятискладний, вірш, розвинув його і надав йому велику звучність. Завдяки Ронсару французька поезія набула музичності, гармонії, різноманітності, глибини та масштабу. Він запровадив у ній теми природи, чуттєвої і водночас платонічної любові, повністю оновив її зміст, форму, пафос і словниковий запас, тому його з повним правом вважатимуться засновником ліричної поетичної мови у Франції.