Переказ байки «Пан та собака» скорочено розповість про головні події байки Петра Гулака-Артемовського.
“Пан та собака” скорочено читати
Надворі ніч. Усі в селі сплять — і люди, і худоба. Тільки пес Рябко не дрімає: він ходить по двору, заглядає в курник, до свиней, до стайні й обори, ганяєся навколо стіжків і комори, щоб ніхто не вкрав панське майно. Рябко уважно стереже все, гавкає щоразу, як помітить щось підозріле — думає, що за це пан йому дякуватиме.
Та одного ранку його кличуть і — замість подяки — починають бити. Пан і двірня жорстоко карають пса: хапають за вуха, луплять батогом, докоряють. Рябко не розуміє, за що його так карають. Один з наймитів, Явтух, пояснює, що пан злий через програш у карти напередодні: він не спав, сердився, тому й винен пес, бо тієї ночі голосно гавкав і заважав пану. Явтух радить Рябкові не гавкати й не турбувати пана, а краще мовчати й триматися тихо.
Рябко слухається поради: замість сторожити — прикидається сплячим, не гавкає вночі і сам спить довго. Він сподівається, що тепер отримає вдячність і ласку від пана. Натомість уночі по двору нишпорять крадії (в байці їх названо «москалями»), крадуть і нищать худобу та запаси, а Рябко нікого не прогнав і не попередив. Зранку слуги пана знову кидаються на пса з побоями — за те, що він цього разу мовчав і не налякав злодіїв.
Після цих двох прикрих випадків Рябко робить висновок: як би він не вчинив — гавкав чи мовчав — йому все одно дістається побій. Пан і двірня невдячні і жорстокі, тому служити їм — марна праця. Рябко вирішує, що краще йти геть і не намагатися догодити таким господарям.
