“Пані Боварі” дуже скорочено

“Пані Боварі” скорочено читати та слухати аудіокнигу Гюстава Флобера, що була написана у 1856 році.

“Пані Боварі” скорочено (аудіокнига)

“Пані Боварі” дуже скорочено

«Пані Боварі» — велика за розміром реалістична розповідь Флобера, яка базується на реальній події.

Історія розпочинається з розповіді про дитинство, студентські роки, юність Шарля Боварі, про його вступ до коледжу та одруження з заможною вдовою, яка після 14 місяців у шлюбі померла.

Шарль зустрічає Руо і його доньку Емму.  Спочатку дівчина виховувалась в Конвенті, потім жила на фермі у свого батька. Там вона і познайомилась із молодим лікарем Шарлем Боварі.  Після трауру по першій дружині Шарль пропонує Еммі одружитися.  Дівчина погодилася, очікуючи на нове життя, сповнене романтичних пригод та багатства, яке так часто описували у романтичних книжках, які читала Емма. Після одруження вони живуть у Йонвілі, де Шарль працював лікарем.

Емма втомлюється від нудного та звичайного життя. Родину Боварі запрошують на бал до маркіза д’Андервільє, потім на бал в палаці в Воб’єсарі. Емма женеться за модою; її нудьга засмучує Шарля, вони вирішують переїхати, Емма вагітна. Її чоловік щасливий.

Насправді її життя в Йонвіллі здається дуже нудотним. Емма вдається до нових дій після балу у одного віконта в Вобіссарі, де вона вперше побачила, що таке життя багатіїв. Той вечір на все життя заполонив мрії та думки Емми. Після марних любовних стосунків з багатим землевласником Родольфом Буланже та помічником нотаріуса Леоном Дюпюї Емма, перебуваючи під тиском боргів, невдоволена своїм життям, вдається до суїциду, випивши миш’яку.

Єдина дочка, яка народилося в шлюбі, Берта, після смерті обох батьків була відправлена до своєї бабусі по батькові. Коли ж та померла, вона пішла жити до своєї тітки, яка змусила Берту працювати на бавовняній фабриці, аби заробити на життя.

“Пані Боварі” скорочено

“Пані Боварі” Частина перша

До п’ятого класу руанського коледжу вступив новий учень  Шарль Боварі. Це був високий сільський хлопчик років п’ятнадцяти. Він виглядав якось безглуздо: носив замалий одяг, мав зачіску, як у сільського псаломщика.
Батько Шарля, відставний ротний фельдшер, не вважав, що освіта необхідна сину. Та завдяки наполегливості матері 12-річний син почав навчатися.
Після школи Шарль з другої спроби склав іспити на звання лікаря і працював у місті Тосте. Любляча мати знайшла йому відповідну дружину – негарну 45-річну жінку, яка мала 1200 ліврів доходу в рік. Життя з нею було для молодого хлопця обтяжливим.

Якось Шарль отримав прохання терміново з’явитися до багатого фермера Руо. Чоловік зламав ногу і Шарль з легкістю вправив її. Молодий лікар познайомився з дочкою Руо – мадемуазель Еммою, яка збентежила його. Він часто став навідуватися до фермера. Дружина Шарля помирає, після новини про втечу нотаріуса з її грошима.

Шарль був радий, адже тепер у юнака не було будь-яких зобов’язань. Незабаром він робить Еммі пропозицію. Після закінчення жалоби вони одружуються.

Пан Руо влаштував пишне весілля.  Переїхавши в будинок чоловіка, Емма переробила там все на свій лад. Шарль був щасливим і щохвилини обсипав кохану дружину поцілунками.

У монастирі урсулінок, де началася Емма, вона вивчала релігію, і читала багато книг про кохання. Ставши заміжньою жінкою, Емма ніяк не могла переконати себе, що це і є те щастя, про яке вона мріяла.

Спільне життя з Шарлем здавалося Еммі нудним і прісним. З’ясувалося, що її чоловік жодного разу не був у театрі, не вмів плавати, фехтувати, стріляти з пістолета, а Емма вважала, що чоловік має знати вміти (як герої її романів).
Шарль пишався своєю дружиною, яка непогано малювала, грала на роялі, була гарною господаркою.

У вересні Емму запросили на бал до Воб’єсара, до маркіза д’Андервіллі, який був високої думки про Шарла та його лікарські здібності.

Емма була неймовірно щаслива на балу, в оточенні аристократичного суспільства. Наступного дня їй довелося попрощатися з вишуканою розкішшю та повернутися додому. Після цієї події її життя розкололося надвоє.

Жінка мріяла про Париж, навіть купила план міста і, водячи пальцем, подумки гуляла його вулицями. Їй здавалося, що сільське нудотне та убоге життя лише з якоїсь прикрої випадковості виникло у її житті. Шарль її постійно дратував, бо погладшав та лінивим, мав погані звички.
Емма стала примхливою, дратівливою, і чоловік вирішив, що зміна проживання піде їй на користь. Весною вони переїздять в невелике містечко Іонвіль-л’Абей. Пані Боварі була вагітна.

“Пані Боварі” Частина друга

Подружжя Боварів прибуло в Іонвіль-л’Абей. Вони познайомилися з аптекарем Оме та Леоном Дюпюї – молодим чоловіком, помічником нотаріуса. Він розповів новому лікареві про відомих осіб у місті.
Емма швидко порозумілася з Леоном, який цікавився музикою, поезією та природою.

Справи Шарля йшли погано: його клієнтів забирав хитрий аптекар Оме, який незаконно лікував хворих. Проте пан Боварі, незважаючи на фінансові труднощі, був щасливий, що скоро стане батьком. Емма мріяла про сина, але у неї народилася дівчинка, яку назвали Бертою. Новонароджену дівчинку мати віддала годувальниці.

Якось під час прогулянки Емма зустріла Леона, і з того часу він почав шукати з нею зустрічей. Леон був закоханий, але не знав як освідчитися в коханні.

Коли пані Боварі зрозуміла, що Леон має почуття до неї, то різко змінила свою поведінку. Вона стала надмірно холодною, займалася господарством, відвідувала церкву».

Леон, щоб пережити нерозділене кохання вирішив поїхати в Париж.  Емма, дізнавшись про це, була в розпачі, єдина радість її життя та надія на щастя зникла. Щоб відволіктися, жінка почала купувати книжки, гарний одяг.

Невдовзі Емма знайомиться з багатим поміщиком Родольфом Буланже, якому потрібно терміново вилікувати працівника. Чоловік був справжнім ловеласом, який захотів зробити  Емму своєю коханкою. Родольф залицявся до пані Боварі, і швидко зрозумів, що Емма готова бути з ним. Під час прогулянки верхи Родольф завів свою супутницю в затишний куточок, де вони змогли усамітнитись.

Емма була щаслива, вважала, що це і є те кохання, яке вона чекала. Коханці писали один одному щовечора, як і герої її улюблених романів. Жінка була сентиментальна у відносинах з Родольфом і потребувала постійних знаків уваги, хотіла отримати  справжню обручку, на знак кохання до смерті.
Родольфа напружували її вимоги, ці стосунки стали для нього тягарем. Емма прийшла до тями лише завдяки листу батька. Вона згадала свою юність, надії та мрії, і їй стало гірко від того, на що перетворилося її життя.

Пані Боварі хотіла змінитися, але нічого не вийшло. Шарль наважився провести операцію з викривлення стопи місцевого конюха. Операція була невдалою: у хворого розвинулася гангрена, і ногу довелося ампутувати.
Для пані Боварі це було підтвердження нікчемності чоловіка. Щоб забути пережите приниження, вона повернулася до Родольфа.

Емма знову почала купувати багато речей і дуже швидко опинилася у боржниках у торговця пана Лере. Стосунки з Родольфом перестали дарувати радість.
Коли одного разу Емма сильно посварилася зі свекрухою, вона попросила коханця забрати її з дочкою з цього міста. Проте це не входило в плани Родольфа, і він написав коханці листа, в якому просив пробачити його і забути.

Цей лист мало не стало причиною самогубства Емми. Через пережите емоційне потрясіння у неї почалася лихоманка, яка тривала 43 дні.
Весь цей час вірний Шарль не відходив від хворої дружини, і фінансове становище сім’ї стало критичним. Цим скористався пан Лере, який дав у борг лікареві значну суму під величезні відсотки.
Коли Емма остаточно одужала, вона з чоловіком вирушила до руанського театру, де доля знову звела її з Леоном.

“Пані Боварі” Частина третя

Після трирічної розлуки почуття Леона спалахнули з новою силою. Він став впевненим та розкутим, і заздалегідь знав, що звабить Емму. І це йому вдалося.

А Лере штовхав сімейство Боварі в боргову яму, збільшуючи їх борги. Він запропонував Еммі оформити довіреність за векселями на її ім’я.

Емма та Леона були щасливі разом. Щоб мати можливість зустрічатися, Емма вмовила Шарля брати уроки музики і таким чином раз на тиждень могла їздити до міста на побачення до коханця.

Лере вимагав погашення боргів, і Емма, яка мала від Шарля довіреність, таємно від нього продала невеликий маєток Боварі.

Леона втомлювала Емма, яка хотіла контролювати кожен його крок. Жінка навіть хотіла найняти шпигуна, який би  стежив за коханцем.
Емма чекала від зв’язку з Леоном чогось незвичайного, але скоро зрозуміла, що помилилася.

Тим часом пан Лере подав вексель до стягнення. Емма судорожно почала розпродувати старі речі, стягувати гроші з чоловіків, але так і не змогла розплатитися з боргами.
Емма отримала копію ухвали суду, згідно з якою мала сплатити 8000 франків пану Лере, інакше на все майно подружжя Боварі буде накладено арешт.

У розпачі Емма шукала допомоги у банкірів, зверталася за допомогою до Леона та Родольфа, якому практично ладна була продатись. Але все було марно. Тоді жінка пішла в аптеку і, скориставшись відсутністю господаря, знайшла пляшечку з миш’яком і випила її.

Після смерті Емми кредитори прийшли до Шарля. Йому довелося розпродати майже все майно, щоб виплатити борги. Лише Берта приносила радість в життя Шарля. Але навіть любов до дочки не врятувала його, коли він знайшов докази зради дружини ( це були любовні листи Емми до Родольфа та Леона).
Після смерті батька Берта Боварі якийсь час жила з бабусею, а потім із тіткою. Щоб забезпечити себе дівчинка була змушена працювати на прядильній фабриці.