“Перехресні стежки” скорочено

“Перехресні стежки” короткий переказ повісті Івана Франка  нагадає сюжет найвідомішого твору письменника.

Франко “Перехресні стежки” скорочено

1

Молодий адвокат Євгеній Рафалович після суду приймає вітання. Він виграв процес від якого залежало і його майбутнє. Адвокат допоміг селянам звільнитися від відповідальності за участь у аграрному бунті, і тепер вони мають змогу виграти спірне пасовисько.

Підстаркуватий панок Валеріан Стальський “домашній інструктор” адвоката ще з гімназії приходить до Рафаловича і пропонує допомогти з пошуком помешкання. Вони не бачились 25 років і тепер йдуть в “ресторацію”.

Стальський розповідає про свою кар’єру, каже що 15 років він служить «офіціалом при помічнім уряді», «має під собою регістратуру». Перед цим він 10 років служив у війську і дістав місце канцеляриста при суді.

2

Перед обідом Євгеній згадує минуле… У гімназії Стальський був поганим інструктором, він його дуже боявся. Інструктор більше бив сироту, ніж учив його.

Рафалович згадує, як кіт вкрав у Сталінського привезену опікуном Рафаловича ковбасу та як інструктор 5 днів мучив тварину вдень і вночі, поки нещасний не здох.

Спогади викликають у Євгенія відразу до старого знайомого, він не розуміє, чому той захотів з ним потоваришувати.

3

Стальський говорить з Євгенієм про минуле і радіє, що колишній підопічний досяг таких успіхів (одержав у Львівському університеті ступінь доктора прав). Каже, що має добре серце і тішиться чужими успіхами.

Рафаловичу ця розмова неприємна і він просить розповісти про відносини в місцевім суді. Стальський був пліткарем і вилив майже на всіх стільки бруду, що Рафаловичу стало і неприємно, і тривожно.

Стальський розповідає, що він 10 років як одружений, але дружина сумирна, тому не стане сваритися, якщо чоловік не прийде додому обідати. Євгенові від цих слів згадується страшний крик замученого кота.

4

Наступного дня Стальський приходить до Євгенія і каже, що знайшов для нього хороше помешкання, яке він радить викупити у господаря Вагмана. Дорогою розповідає про місто та його звичаї. Тут кожен все знає про іншого, бо місто невелике.

У натовпі Рафалович бачить жінку під чорним вельоном, яка здається йому знайомою. Раптом вона зникла, змішавшись з купою міщан. Рафаловича схвилювала ця зустріч.

5

Рафалович робить візити до всіх шанованих людей міста (президента суду, старосту, податкового інспектора, руського священника, учителів гімназії, колег-адвокатів). Нові знайомі знали, що він найкращий адвокат, тому й хотіли потоваришувати з ним собі на користь.

Виявляється, що Вагман, у якого він винайняв помешкання, — найбільший визискувач у повіті, а Стальський всюди хвалиться знайомством з молодим адвокатом.

Після візитів у Євгенія створюється враження, наче він “відбув мандрівку по якійсь каналізації”.

6

Лише візит до бурмистра Россельберга справив інше враження. Бурмістр був лікарем, євреєм, польським патріотом, учасником польського повстання 1863 року. У минулому Рессельберг був послом, працював у сеймі, проте повернувся додому, одружився з багатою панною і став бурмістром. В окрузі його вважали чесним, патріотом.

У будинку бурмістра адвокат зустрів маршалка Брикальського. Виявилось, що Рафалович саме у нього виграв свій перший процес у цьому місті. Він попросив Євгенія бути його адвокатом.

7

Зникнувши на деякий час, Стальський приходить до Євгенія напідпитку та розповідає, що його обвинувачує свяченник в тиранії і жорстокому відношенні до своєї жінки. Рафалович змушений запросити його до себе.

Тут Стальський чіпляється до сторожа Барана, просячи його розказати, як він втопив свою дружину. Сторож кидається на нього та починає душити. Але за хвилю впав на землю у страшних корчах, бо був епілептиком. Євгеній дивиться на це зі страхом та огидою.

Стальський, уже вдома у Рафаловича, розказав, що цей сторож утопив свою невірну жінку і був засуджений до повішення, але звільнений через свою хворобу.

8

Стальський радить адвокату остерігатися жінок і розповідає свою історію одруження. Коли він влаштувався працювати в суді, то зрозумів, що для просування по кар’єрних сходах має одружиится. Лише заради карєри він мусив змінити своє привільне життя з безліччю любовних пригод на подружнє. Начальник запропонував Стальському піти до салону «цьоці Зюзі», яка була свахою. І дійсно, скоро Стальський одружився з панночкою, яка здалась йому досить симпатичною. Але тепер він розуміє, що жити з нею неможливо

9

Стальський одружився з бідною дівчиною, яка мріяла стати вчителькою, тому сподівався на вдячність від неї. Але дружина не виправдала його надій, тому він почав зраджувати її зі служницею Орисею.

Спочатку дружина плакала, а потім  вигнала її з дому. Стальський розлютився, і мріяв зробити життя дружини нестерпним.

10

Рафаловичу розмова зі старим знайомим огидна. Стальський говорить, що вже 10 років він просто не розмовляє з дружиною, живе ніби її не існує. Піти нещасна жінка не може, бо він погрожує ославити її, а весь її посаг тітка віддала в руки того тирана.

Стальський розповів адвокату про те як він любить знущатися з жінки… Він любив вночі входити до її спальні та раптово стягувати з неї ковдру. Йому було приємно бачити вираз страху на її обличчі. Вона дуже боялася, що колись він так задушить її. Єдиний, з ким вона мала змогу спілкуватися — ксьондз.

Євгеній звинувачує його, але той тільки сміється. Адвокат обриває його, але гість проситься заночувати, бо інакше він скине, прийшовши додому, сонну дружину з ліжка, щоб помилуватися її жахом.

Рафалович не міг йому відмовити, але, вийшовши до своєї спальні, замкнувся у ній, наче боявся, щоб цей нелюд не з’явився вночі ідо нього. Заснути він так і не зміг.

11

Справи Рафаловича йшли добре, він був популярність у селян. Та їм не подобалася прямота Євгенія та небажання тішити їх марними надіями, як це робили інші адвокати. Він брався за діло лише тоді, коли міг реально допомогти,

Євгеній робить свою канцелярію україномовною. dovidka.biz.ua

Своєю діяльністю новий адвокат розворушує мертве існування повіту.

12

До Євгенія приходить власник його квартири – Вагман і розповідає про те, що пани вважають адвоката своїм ворогом.

Вагман хотів вигнати всіх панків, купити їхні маєтки і землі. Молодий адвокат, сказав він, прагне допомогти селянам, вириваючи з рук тих панків шматки земель і пасовиська. То чому їм не об’єднати зусилля?  Вагман сказав, що якщо він віддасть векселі Євгенію, то вони зможуть відібрати маєток у повітового маршалка Брикальського. Маєток коштуватиме недорого, і селяни, яких захищає Євгеній, зможуть придбати його. Рафалович обіцяє подумати.

13

Рафалович побачив у вікно незнайомку в чорному, яку місяців зо два тому вже зустрічав на вулиці.  Йому здається, що це Регіна.

Він швидко пішов до скверу, де бачив таємничу жіночу постать, але там уже нікого не було.  Рафалович був сам не свій, він знов повернувся до тієї драми, що пережив десятьма роками раніше.

14

Євгеній згадує, як десять років тому в Львові на академічному балу він зустрів панночку, у яку закохався. Потім він загубив її слід, але одного разу зустрів на вулиці. Однак скоро вона щезла з його поля зору. Він про неї нічого не знав, але її особливу ходу, яку міг впізнати з тисяч.

Він сподівається на нову зустріч з дівчиною. Навіть не знаючи її, Рафалович хотів одружитися з нею, бо відчував, що з цією дівчиною був би щасливим.

15-17

Восени, повернувшися після літніх канікул до Львова, Рафалович найняв дешеву кімнату на другому поверсі; на першому була школа гри на фортепьяно. Одного разу він побачив, як зі школи вийшли чотири дівчини, і між ними була та сама, котру він постійно шукав на вулицях міста. Євгеній записався на уроки музики, сподіваючись на зустріч з панничкою, що скоро і відбулося. Звали панночку Регіна Твардовська.

Одного разу Євгеній зізнається Регіні у своєму коханні. Дівчина прощається та йде далі сама.

Коли Рафалович приходить на уроки музики, дівчина лагідно посміхається до нього.

Адвокат мріє про їхнє спільне майбутнє, але дізнається, що вона вийшла заміж і виїхала з чоловіком.

Рафалович тяжко пережив цю звістку, і лише через кілька місяців отямився. Відтоді лише спомини зринали з пам’яті Євгенія і мучили його давнім болем.

18—19

До Євгенія приходять селяни, які судилися з маршалком за пасовисько. Адвокат радить викупити землю, але його не розуміють: чому вони мають викуповувати свою землю? Вони просять у Євгенія свою справу. Це зіпсувало адвокатові весь день. Він вирішує виїхати до Буркотина, щоб вивчити справу на місці.

20—23

Стальський запрошує Євгенія на вечерю, щоб той  допоміг помиритися з жінкою. Його дружина – це і була його Регіна…

Рафаловичу сниться страшний сон, у якому він бачить неживу Регіну у воді, намагається її врятувати, але не може.

Євгеній згадує подробиці вечора у Стальського. Регіна не виглядала такою нещасною і пригніченою, як могла виглядати жінка, що зазнала страшних моральних тортур. Регіна навіть не дуже постаріла, але на її обличчі був вираз тупості і байдужості. Євгеній не впізнав дівчини, що чарувала його колись магічною силою кохання:

«Це була якась виблідла, невдатна копія його ідеалу».

Євгеній пригадав, момент коли ввійшла Регіна, одягнена в пом’яту шлюбну сукню, і сказала, що це — символ її найбільшого нещастя, до якого змусила тітка. Регіна не криючись розповіла, що знала Євгенія ще до шлюбу і навіть любила його.

Євгеній стояв приголомшений, а Стальський і далі вдавав із себе блазня і сказав, що не буде заважати їх коханню, хотів підвести його до Регіни, він з усієї сили відштовхнув цього нелюда і вибіг на вулицю.

Євгеній зрозумів, що Стальський знову розігрував перед нею комедію і навіть не думав миритися. Адвокат повертається додому у відчаї, він втратив свій ідеал. Потім хлопець звинувачує себе в тому, що не допоміг Регіні, яка гине, божеволіє від свого страшного життя.

Раптом до нього приходить Брикальський.

24—25

Пан Брикальський незадоволений порадою, яку Євгеній дав селянам. Він попереджує пана адвоката, що селяни тепер не його клієнти, тому нехай він не втручається у справу.

Євгеній засмучений позицією селян, яких він захищає. Вони ж самі зраджують його і себе.

Рафалович порадив панові добровільно віддати селянам спірне пасовисько, бо вони мають усі підстави виграти процес.   Розчарований Брикальський попрощався з адвокатом і пішов.

У сквері він помічає Регіну й вибіг до неї.

26

Жінка зустрічає його спокійно. Обоє розповідають про своє життя. Євгеній розповіє, як страждав після її одруження. Регіна зізнається, що до шлюбу її примусила тітка. Жінка каже, що дуже кохала Євгенія, але тепер душа її померла. Рафалович пропонує їй виїхати звідси, та вона відмовляється. Вона не вірить у крадене щастя, взагалі в будь-яке щастя, вважає, що для неї все обернеться новими кайданами.

27

Рафалович вирішує сам виїхати в справах до гумниського суду, куди раніше їздив його практикант, а потім податися до Буркотина. Він мусить зустрітися та порадитися з отцем Зваричем.

Адвокат просить Барана замовити фіакр. Сторож, який вважає Євгенія антихристом, поводиться загадково.

28

Ввечері Баран розповідає Вагманові, хто приходив до Рафаловича, як поводилися селяни, про що адвокат розмовляв зі Стальським. Приходив ще Шварц, якого вигнали з суду, та просив розповідати все про адвоката.

Вагман наказує сторожеві нічого не говорити.

В шинку до сторожа підходить Стальський і просить повідомляти його про зустрічі Євгенія з його дружиною. Ще й платить гроші за це.

29

Євгеній бачить дорогою бідні села, це викликає у нього меланхолію та сумні думки про темноту селян.

30—31

Отець Зварич повертається з похорону сімох дітей, які померли від щеплення зіпсованою вакциною. Замість віспи дітям було прищеплено гангрену. Тепер багато хто з них хворіє, а дехто помер. Щеплення робив «фізик» Пшепюрський. Євгеній пообіцяв покарати його. Адвокат з одним із селян та отцем Зваричем пишуть повідомлення до суду.

Зварич у гімназії мав прізвисько “тупа голова”, він ледве закінчив семінарію, одружився та отримав парафію. Тут він став помічником селян у їхніх скрутах. Та далі не пішов: не став витягати селян з їхньої темноти.

32

Серед села Євгенія зупиняють селяни, які розповідають, що адвокат Шнадельський обіцяв їм за п’ятсот ринських викупити їхніх синів від бранки, тому що зараз має бути війна. Даремно адвокат намагається переконати їх, що війни немає, а Шнадельський — шахрай, якого вигнано з суду. Селяни йому не вірять.

33—34

Ілька Марусяка, громадського радного з ближнього села та клієнта Рафаловича, звинувачено в побитті жида, бо він не догодив якійсь групі людей у раді.

Суд вів тупий суддя Страхоцький, який зовсім не знав законів. Він підтримує противників Ілька, а його всіляко принижує. Рафалович пропонує жидам, які звинувачують радника, заприсягнутися на торі. Ті відмовляються.

Виявляється, що Лейба з помічниками влетіли до Ілька в хату й почали його в’язати. Він захищався, і тепер його звинувачують у тому, що він побив Лейбу.

Суддя засудив Ілька до ув’язнення, але протоколянт подав картку, на якій було записане помилування.

35-36

Залагодивши всі справи, Рафалович виїхав додому через Буркотин. Він заглибився у свої думи: адвокат бачив реальний стан роботи суду, хабарництво і некомпетентність судових урядовців.

Рафалович розмовляє з селянином, якого підвіз, та розпитує про справу з пасовиськом. Селяни віддали її Шнадельському, якому дуже довіряють. Рафалович розповідає про його шахрайства. Бричка зупиняється коло корчми.

37

Там зібрав «ціле віче» Шнадельський. Він виголошував чергову «промову» проти панів адвокатів, попів. Закликав вірити тільки собі і цісарю.

Рафалович викрив Шнадельського, розповів, що той  не є адвокатом, бо його вигнано за шахрайства. Шнадельський розлютився і, щосили кинувши кухолем у Рафаловича, вцілив у голову Демкові.

Зчиняється бійка між прибічниками Євгенія та Шнадельського. За порадою старого Демка, Рафалович вибрався з корчми, де ще довго не вщухали галас і крики.

38

Повернувшись, Євгеній подає скаргу проти лікаря, який робив щеплення, але суд не бачить злочину в його вчинках, що обурює адвоката. Те ж сталося зі справою Шнадельського, яку розглядав суддя Страхоцький.

Євгеній пише статтю до львівського часопису про справи селян Галичини, але її конфісковано. Тоді адвокат надсилає статтю у Відень, де вона наробила багато шуму.

Рафалович вирішує організувати народне віче. Разом з отцем Зваричем та Семеновичем він створює комітет з підготовки віча й починає агітацію серед селян.

39

Пан маршалок вирішує привласнити гроші селянської каси, об’єднавши її з панською, та сплатити власні борги. Селяни не користуються можливостями своєї каси, бо мало знають і бояться.

Несподівано пан маршалок зустрів опозицію в особі графа Кшивотульського, давнього конкурента Брикальського.

40

Після викриття його діяльності Рафаловичем Шнадельський не має змоги заробити грошей. Але він хоче виїхати до Америки і потребує грошей, які сподівається заробити на посаді касира нової каси.

Тільки проти плану Брикальського виступив граф Кшивотульський.

41—43

Кшивотульський не підтримав пропозицію Брикальського тому, що він негативно дивився на різні реформи, особливо на скасування панщини. На його думку, це б розорило панів матеріально, а селян морально. Тому він дозволяє собі карати селян за старим звичаєм. Одного разу граф призначив селянинові двадцять п’ять канчуків. Цей випадок набув великого розголосу і графу загрожувала в’язниця. Коли про це дізнався маршалок, у нього визрів план і він запросив Кшивотульського на іменини своєї дружини.

Кшивотульський розуміє, що це пастка. Він пропонує графові владнати справу й пристати на пропозицію реформи каси.

Пан маршалок Брикальський на гроші, що залишилися від витрат на іменини, збирався заплатити по векселях, але раптом дізнався, що майже всі векселі перепродані в треті руки, невідомо кому. Шварц, колишній канцелярист, повідомив Брикальського: всі папери знаходяться у Вагмана. Пан маршалок сподівався позичити у зреформованій ним повітовій касі велику суму і розплатитися по векселях. Брикальський навідався до Вагмана і умовив його почекати зі сплатою боргів до Великодня.

Баран, що живе в невеликій комірчині, знову підпадає під вплив божевільної ідеї про те, що Рафалович — антихрист. Він іде вулицями міста, стукаючи праниками в корито. Тікає від поліцейських, та біля костелу з ним стався припадок. Сторожа внесли до шинку.

45—46

Стальський запрошує Шварца зі Шнадельським до себе й починає знущатися з дружини у них на очах. Вона вибігає з кімнати, коли чоловік вилив їй в обличчя лікер.

Гості почули шум біля костелу та вибігли на вулицю. Тут вони дізналися про поведінку Барана.  Шварц і Шнадельський йшли за чорною купою людей, які ловили Барана. Вони побачили будинок Вагмана і надумали його пограбувати. Для цього їм потрібно було домотися з маршалком Брикальським, щоб уникнути правосуддя.

47

На Вагмана накладено штраф за поведінку Барана. Вагман прийшов до Рафаловича проконсультуватись, як не платити 50 ринських штрафу за скоєне Бараном порушення порядку.

Лихвар розмовляє з Євгенієм про викуп панського маєтку селянами. Адвокат розповідає, що вони відмовились. Тоді Вагман пропонує Рафаловичу викупити дубовий ліс. Але той каже, що тоді селяни вважатимуть його паном і зовсім перестануть довіряти,

Вагман розповідає Євгенію про реформу каси та плани панів щодо неї.

48—49

Отці Зварич та Семенович відмовляються виступати на вічі, бо залежали від вищої церковної влади. Звістка про це засмутила Рафаловича, але настрій його знов покращав, коли до нього прийшли селяни на чолі з Демком подякувати за те, що остеріг їх щодо Шнадельського. Вони запевнили адвоката, що приведуть на віче багато людей з усіх сіл. Ухвалили скликати віче наступного тижня, а офіційними промовцями призначити, крім Рафаловича, Демка і ще одного селянина.

Брикальський хотів заборонити віче. Староста викликав Рафаловича і став просити його відмовитися від віча, але йому не вдалося переконати адвоката. Роздратований рішучим опором Євгенія, староста сказав йому, що надішле офіційну резолюцію на його подання.

50—51

Мотьо Парнас відмовляє Рафаловичу в приміщенні для віча. Вагман намагається вмовити бурмистра Россенберга дозволити .проведення зібрання. Він переконав його у тому, що віче послабить напруження в повіті.

Наступного дня бурмистр говорить зі старостою та радить йому дозволити віче, а також просить зібрати усіх євреїв.

52—53

Стальський розповідає дружині, що Євгеній скликає віче, і передбачає загрозу для нього. Потім звинувачує її у тому, що вона зустрічається зі своїм “коханцем”. Жінка вибігає з кімнати.

Регіна згадує своє дитинство та думає про Євгенія, який захищає скривджених. Стальський не любить її за те, що вона чиста душею. Він хотів би зробити її брудною, щоб топтати ще більше.

Вона зрозуміла, що їй треба або зробити рішучий крок, або піти в могилу. Вона зібралася, вложила у маленький саквояж свої коштовності та кілька банківських білетів і вийшла з дому. Біля Вагманова будинка їй зустрівся Баран, але вона не звернула на нього уваги. Баран  побіг в шинок розповісти про це Стальському.

54

Регіна приходить до Євгенія, але той зустрічає її холодно, хоча й пропонує допомогти з розлученням. Жінка розуміє, що його почуття вже згасли, але вирішує допомогти йому. Жінка пропонує зробити внесок у справу віча. Адвокат відмовляється.  Вона побажала Євгенію успіхів і віддала йому в фонд саквояжик з усіма своїми коштовностями, щоб хоч якось допомогти.

В цей час у двері рветься Стальський, і Регіна ховається в спальні.

55-56

Хвора уява Барана зовсім розігралася.

Вагман дає сторожеві листа та просить віднести на пошту. Але, зустрівши Регіну, Баран біжить у шинок попередити Стальського. Там Шварц видурює у нього адресованого Кшивотульському листа .

Розпечатавши конверт, Шварц дізнався про те, що Вагман продав графові Кшивотульському за 50 тисяч гульденів векселі пана маршалка Брикальського. Шварц показав картку Шнадельському, і вони пішли грабувати Вагмана. Двері у лихваря були незамкнені, бо він очікував повернення Барана. Грабіжники задушили Вагмана і повісили на гак у стіні, імітуючи самогубство. Шварц забрав 50 тисяч гульденів готівкою, і грабіжники зникли. Щоб забезпечити собі алібі, Шварц на кілька хвилин зайшов до шинка, де побачив п’яного Барана, і перекинувся кількома словами із шинкарем.

57—58

На очах у всіх Стальський б’є свою дружину мало не до смерті. Його намагаються відтягнути, але він не зупиняється.

Регіна лежить на підлозі і відчуває в душі щось жахливе. Потім вона вбиває п’яного чоловіка і вибігає на вулицю в хуртовину.

Разом з Бараном, що ходить вулицями, стукаючи в корито, потрапляє на міст. Сторож зіштовхує її з мосту та несамовито регоче.

Шварц і Шнадельський заходять до Стальського й бачать жахливу картину вбивства. Вони забирають цінні папери та коштовності.

59—60

Селяни збираються на віче, але його забороняють, бо будинок начебто небезпечний для життя. Бурмистр запрошує їх приєднатися до єврейського зібрання.

Таким чином, стараннями Вагмана та бурмистра віче відбулося. Це розчарувало маршалка й старосту. На зібранні виступають бурмистр і Рафалович, до них приєднуються селяни.

Раптом віче переривають староста та комісар, який заарештував Рафаловича за підозрою у вбивстві Стальського.

Рафаловича звільняють, він вимагає від старости прилюдного визнання своєї помилки та скликання нового віча. І адвокат вручив старості повідомлення про віче, висловивши надію, що цим разом не буде жодних перешкод.