“Persona grata” аналіз (паспорт твору) – Михайло Коцюбинський

“Persona grata” аналіз (паспорт твору)

Автор – Михайло Коцюбинський

Рік написання – 1907

Жанр – новела (психологічна).

Тема – зображення внутрішнього світу ката — Лазаря, його морального падіння, психологічних страждань та деградації під впливом злочинної «державної машини».

Ідея – Засудження системи насильства, яка калічить не лише жертв, а й виконавців; викриття механізму перетворення людини на сліпий інструмент злочину; утвердження думки, що жодні обставини не виправдовують убивства.

Основна думка – найстрашніше — добровільна згода людини стати знаряддям смерті.

“Persona grata” головні герої

• Лазар — ув’язнений, якого перетворюють на ката; внутрішньо роздвоєний, морально зруйнований.
• Морда — жорстокий тюремний наглядач, що «оцінює» Лазаря для майбутньої роботи.
• Смотритель— представник влади, який підтримує та контролює систему страт.
• Жандарми, прислуга (Каленик, Іван) — виконавці нижчого рівня, учасники каральної машини.
• Страчені люди — дівчина, чоловіки, інші приречені — моральні «свідки» злочину, що повертаються у снах Лазаря.

Сюжет та композиція

Ув’язненого Лазаря обирають для особливої «роботи». Йому дають кращі умови, одяг, їжу, алкоголь, і він поступово погоджується стати катом. Перша страта — юної дівчини з золотим волоссям — потрясає його, але з часом він черствіє, виконує страти механічно, пиячить, знущається з прислуги. Вночі його мучать видіння жертв, які дорікають і ставлять питання «За що?». Лазар дедалі більше лякається себе, власних рук, які «вбивають за гроші». Він намагається зрозуміти, хто командує страчуваннями, і приходить до думки, що винні не виконавці, а ті, хто ховається «в тіні влади». Стан Лазаря стає нестійким, він відчуває провину, не спить, уникає їжі, не терпить власних рук.

Елементи сюжету:
1. Експозиція — Лазар у тюрмі, перші натяки на «нову роботу», його минулі злочини.
2. Зав’язка — перевезення до іншої тюрми й «підвищений» комфорт: герой стає «казенним чоловіком».
3. Розвиток дії — перша страта; подальше виконання смертних вироків; моральна деградація, зловживання алкоголем, садизм.
4. Кульмінація — сновидіння з привидами жертв, докори сумління.
5. Розв’язка — психічний надлом, страх перед власними руками, відчуття провини, відмова від їжі, внутрішній колапс.

Проблематика твору

-проблема насильства й влади;
– деградація людської особистості;
– роль вибору та відповідальності;
– психологічні наслідки злочину;
– духовна криза та вина.

«Persona grata» — це глибоке дослідження того, як влада може зробити злочин «нормою», а людину — катом. Коцюбинський показує, що зло завжди починається з маленької згоди і що ніхто не може бути «винятим» із відповідальності за смерть іншого.

СЮЖЕТНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРУ «PERSONA GRATA»

Новела Коцюбинського «Persona grata» має психологічний сюжет, адже зовнішні події служать лише тлом для внутрішнього конфлікту. Неспівпадіння фабули й сюжету, численні ретроспекції та сни створюють ефект розпорошеної, хворобливої свідомості та дозволяють Коцюбинському показати найстрашніше — трансформацію людини у знаряддя смерті.

Тип сюжету
Сюжет у творі психологічний, з елементами соціально-побутового та драматичного. Основна увага зосереджена не стільки на зовнішніх подіях, скільки на внутрішніх переживаннях Лазаря, на його деградації, моральному падінні, а потім — розпаді особистості.

У творі переважає причинно-наслідковий зв’язок:
-кожна подія витікає з попередньої (натяк на «роботу» → перевезення → перша страта → систематичні страти → моральний розпад);
-внутрішній стан героя щораз визначає нові повороти сюжету;
сни та галюцинації з’являються як наслідок накопичення злочинів.
Важливим є й психологічний зв’язок: основою композиції стають думки, спогади, передчуття.

Співвідношення сюжету та фабули
Фабула й сюжет НЕ збігаються.
Фабула (реальна послідовність подій): Лазаря обирають катом → переводять → він здійснює страти → його психіка руйнується.
Сюжет (як події подані): Постійні спогади з минулого, уривки пам’яті, сновидіння, відступи-рефлексії, що переривають прямий перебіг подій.
Тобто порушення фабульної послідовності присутнє.

Чому Коцюбинський руйнує хронологію?
Автор свідомо порушує хронологію, щоб:
-розкрити психіку Лазаря «зсередини»;
-показати, що в його свідомості минуле і теперішнє переплелися і не відділяються;
-передати деформацію пам’яті, яку спричинили вбивства;
-підкреслити силу внутрішніх демонів, які переслідують героя.
Спогади про дитинство, про перші вбивства та сни з привидами — це ключові елементи психологічного сюжету.

Таке композиційне рішення: 1) поглиблює психологізм, робить внутрішній світ героя динамічнішим і трагічнішим; 2)дає змогу показати поступовий розклад душі, а не просто описати його зовні; 3)створює напруження, адже читач постійно повертається до найтемніших місць у пам’яті героя.

Який зв’язок між компонентами сюжету домінує?
Переважає причинно-наслідковий зв’язок, але психологічний, а не подієвий.
-Минулі злочини → здатність вбивати без жалю.
– Лестощі влади → відчуття власної «значущості».
– Страти → внутрішні травми → галюцинації → психоз.
– Галюцинації → страх перед власними руками → розпад особистості.

Тобто головний зв’язок — психологічна мотивація, що веде героя до неминучої моральної катастрофи.

Чи впливає порушення фабульної послідовності на динаміку сюжету? Так, і дуже сильно.
-сюжет стає хвилеподібним, побудованим на ритмі «подія — спогад — нова подія — сон»;
-динаміка змінюється не через зовнішні події, а через зміни психічного стану героя;
-порушення хронології створює ефект одержимості: минуле переслідує Лазаря постійно, що пришвидшує його моральний занепад.

Композиційні елементи (портрет, інтер’єр, екстер’єр, пейзаж, вставні епізоди тощо) 

У новелі «Persona grata» домінують портрети, інтер’єри, екстер’єри, пейзажні замальовки та вставні епізоди (спогади, сни, галюцинації).

Портрети передають психологічний стан персонажів і розкривають моральну складність Лазаря. Автор демонструє динаміку портретних змін: Лазар спершу постає зацькованим ув’язненим, потім стає владним катом, а згодом — морально спустошеною особистістю.
Типи портретів, які використовує автор: зовнішній (Морда, Лазар, жертви), психологічний (внутрішні переживання героя) та символічний (очі загиблих у снах, які впливають на його душу).

Інтер’єр слугує психологічним маркером: тюремна камера підкреслює обмеження і страх, «панська» кімната зі зручностями (чиста постіль, крісло, чай, булки) та увагою слуг демонструє, як влада стимулює Лазаря до насильства, а хаотичний стан приміщень відображає його внутрішній розпад і деградацію.
Функція інтер’єру у творі: підкреслює різницю між фальшивою свободою й справжнім рабством, показує моральну залежність Лазаря від влади, допомагає простежити його моральну деградацію: зростання комфорту → зростання жорстокості → зростання страху.

Пейзажні замальовки (порожні дороги, поля з житами, світанки, вітер) створюють контраст із людською жорстокістю. Природа залишається світлою та спокійною, дисонуючи з внутрішнім станом героя, що підкреслює абсурдність страт і відчуженість Лазаря від справжнього життя.

Вставні епізоди — спогади, дитячі вбивства, сни зі страченими, галюцинації — служать психологічним аналізом, моральним осудом героя та додають фольклорно-міфологічного відтінку: очі загиблих, голоси мертвих, «рука, що рубає» символізують наслідки його дій і неминучу моральну відповідальність.

Роль усіх цих елементів у розкритті авторської концепції полягає у показі моральної деградації людини під впливом системи влади, демонстрації механізмів насильства, внутрішнього суду совісті, а також контрасту між природною красою й світлом і жорстокістю людини, яка стає «persona grata» лише через виконання кривавих наказів.