Персоналії: Початок національно-визвольної війни українського народу
Богун Іван (Федоренко, Федорович; р. н. невідомий — 17(27).02.І664, побл. Новгорода-Сіверського) — видатний військ. і держ. діяч, полководець. Учасник визв. змагань 1637-1638. Б. брав участь у всіх гол. битвах нац.-визв. війни укр. народу під проводом Богдана Хмельницького, особливо відзначився у битві під Берестечком, де як наказний гетьман зумів вивести значну частину укр. війська з оточення. У січні 1654 відмовився присягати московському цареві. Б. був полковником подільським, кальницьким (вінницьким) і паволоцьким. 1655 керував героїчною обороною Умані. Полковник непохитно стояв на позиціях укр. державності, був противником промосковської і пропольської орієнтації. 1658 брав активну участь у придушенні заколоту Барабаша — Пушкаря. Висловлював претензії гетьманові Ю. Хмельницькому за укладення Переяславських статей. Б. 1663-1664 брав участь у поході гетьмана П. Тетері на Лівобережну Україну, розстріляний за наказом польського військ, командування.
Вишневенький Ярема (Ієремія; 1612 — 20.08.1651) — польський держ. і військ. діяч укр. походження, князь. Навчався в єзуїтському колегіумі у Львові, вивчав військ, справу в Італії й Іспанії. 1631 прийняв католицизм. В. володів величезними маєткими на Волині, Поліссі та Лівобережній Україні, мав резиценцію у Лубнах (нині Полтавська обл.). 1632-1634 брав участь, у війні проти Московії, відзначвся у боях з татарами. В на початку визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького вів активну б-бу не лише з укр. військами, а й з мирним населенням, розправлявся з особливою жорстокістю. Загони В. зазнали 1648 поразки від військ М. Кривоноса. 1649 відзначився під час оборони Збаража. Несподівано помер від хвороби.
Гондіус Вільгельм (Гільйом; 1597, Гаага, Нідерланди – 1652, Ґданськ, Польща) – голландський гравер на міді. З 1636 мешкав у Ґданську. Виконав карти України (1648, 1650) до «Опису України» Г. де Боплана, три варіанти портрета Б. Хмельницького (1651, один — за малюнком А. Вестерфельда).
Іслам-Гірсй ІІІ (Іслам-Герай ІІІ: 1604-1654) — кримськотатарський політ. діяч. Кримський хан (1644-1654). І.-Г. III 1648 уклав воєнний союз з гетьманом Б. Хмельницьким проти Польщі, який не раз порушував (Зборів, Берестечко, Жванець). За І.-Г. ІІІ татарські загони часто нападали на Україну, грабували міста і села, брали ясир.
Косів Сильвестр (Косов; р. н. невідомий, Вітебщина, тепер Білорусь — 13(23).04.1657, Київ) — церк. і культ. діяч. 1632 брав участь разом з П. Могилою в о-ції Київської колегії. 1647 К. обраний київським православним митрополитом. Був непримиренним ворогом зближення з Москвою, 1654 відмовився скласти присягу московському цареві та підпорядкувати київську митрополію московському патріархові. К. — автор богословських творів «Дидаскалія», «Екзегезис» та ін.
Кривоніс Максим (Перебийніс, Вільшанський; р. н. невідомий, с. Вільшана, тепер Городищанського р-ну Черкаської обл. — листопад 1648, побл. Замостя, тепер у Польщі) — військ. діяч. У 30-40-х рр. XVII ст. перебував на Запоріжжі, де прославився у походах на турків і татар. Є відомості, що К. деякий час був на службі у французькій армії. Один з найближчих соратників Б. Хмельницького. Очолив козацьку кінноту, яка відіграла вирішальну роль у битві під Корсунем (нині Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.). К. розгромив польські війська у боях під Немировом, Махнівкою і Старокостянтиновом (на Поділлі, тепер Вінницька і Хмельницька обл.). Відзначилися загони полковника і під Пилявцями (нині с. Пилява Старосинявського р-ну Хмельницької обл.), при штурмі Бердичева (тепер Житомирська обл.), Бара (нині Вінницька обл.), Крем’янця (тепер Кременець Тернопільської обл.), Львова. Помер К. від чуми, яка спалахнула в укр. війську під час облоги Замостя.
Кричевський Станіслав-Михайло (р. н. невідомий — 21 (31 ).07.1649, за ін. відомостями 22.07, 24.07) — військ. діяч. Походив з укр. шляхетського роду на Берестейщині. Здобув хорошу освіту, володів кількома іноземними мовами. 1643-1648 К. був чигиринським полковником реєстрового козацтва, де сотником служив Б. Хмельницький, якого він врятував від розправи у жовтні 1647. Приєднався до укр. повстанського війська під Жовтими Водами (тепер .Дніпропетровська обл.), призначений київським полковником. К. — учасник битви під Пилявцями (нині с. Пилява Старосинявського р-ну Хмельницької обл.), походу в Галичину та облоги Замостя (тепер у Польщі). У липні 1649 призначений наказним гетьманом 20-тис. укр. армії, яка обороняла північні кордони України від нападу польсько-литовських військ Я. Радзивілла. К. був важко поранений під Лоєвом (тепер у Білорусі), потрапив у полон і заподіяв собі смерть.
Морозенко Нестор (Мрозовицький Станіслав; р. н. невідомий, Теребовля, тепер Тернопільської обл. — 28.07.1649, побл. Збаража, нині Тернопільської обл.) — військ. діяч. Навчався в ун-тах Кракова і Падуї (Італія), знав кілька іноземних мов. З 1638 — полковник реєстрового козацтва. М. 1648 приєднався до військ Б. Хмельницького, відзначився у Пилявецькій битві. З 1649 — корсунський полковник. Очолював козацьку кінноту під час облоги Збаража, загинув у бою. М. — герой укр. нар. пісні «Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче».
Олексій Михайлович (Алексей; 19.03.1629, Москва — 29.01.1676, там же) — рос. держ. діяч. Другий московський цар з династії Романових (1645-1676). Став царем після см. свого батька царя Михайла. Батько Петра І. О. М. уклав договір з Україною — «Березневі статті» 1654. Порушував їх ще за життя Б. Хмельницького, намагаючись обмежити держ. права України. Нехтуючи Інтересами України уклав Віденське, а згодом Андрусівське перемир’я. У період правління О. М. за посередництвом українців у Московії починають поширюватися впливи європейської к-ри.
Хмельницький Богдан (бл. 1595, Суботів під Чигирином, тепер Черкаська обл. — 27.07.1657, Чигирин, похований у Суботові) — видатний політ., держ. і військ. діяч, дипломат. Батько Т. і Ю. Хмельницьких. Навчався у Львівському (або Ярославському, тепер у Польщі) єзуїтському колегіумі. Брав участь у битві з турками під Цецорою, у якій загинув його батько Михайло Хмельницький, а сам X. потрапив на два роки у полон. Брав участь у походах на татар і турків, у московсько-польській війні 1632-34, повстаннях Т. Федоровича, П. Павлюка, Я. Острянина і Д. Гуні. X. був деякий час військ, писарем, з 1638 — чигиринський согник. Учасник багатьох переговорів, у тому числі — у Франції про найм козаків. У грудні 1647 вирушив на Запоріжжя, де на поч. лютого 1648 став гетьманом. Уклав союз з кримським ханом, здобув перемоги під Жовтими Водами (нині Дніпропетровська обл.), Корсунем (тепер Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.), Пилявцями (нині с. Пиляна Старосинявського р-ну Хмельницької обл.). X. — засновник Укр. гетьманської держави. Внаслідок переможної Зборівської битви уклав Зборівський договір 1649. X. здійснив три Молдавські походи (і 650, 1652, 1653). Після поразки під Берестечком (тепер Горохівського р-ну Волинської обл.) 1651 змушений був укласти менш вигідний Білоцерківський договір. 1652 здобув блискучу перемогу під Батогом (нині Вінницька обл.), відновив дію Зборівського договору. X. 1654 змушеним був піти на союз з Московією, 27.03.1654 були укладені “Статті Богдана Хмельницького» («березневі статті»). Після того, як Москва пішла на порушення домовленостей (Віденське перемир’я та ін.), заручився підтримкою Трансільванії та Швеції. Раптова смерть X. зупинила вел. діяльність, спрямовану на об’єднання всіх укр. етнічних земель і зміцнення суверенітету Укр. держави.
Хмельницький Тиміш (Тимофій; 1632 — 5(15).09.1653, Сучава, нині Румунія, похований у Суботові, тепер Чигиринського р-ну Черкаської обл.) — політ. і військ. діяч. Старший син Б. Хмельницького. З 1648 був чигиринським сотником, брав участь у Зборівській, Берестецькій, Батозькій битвах. Після здобуття укр. військами столиці Молдавського князівства Ясс для зміцнення союзу двох держав X. одружився з дочкою В. Лупула -Розандою. 1653 пішов на допомогу своєму тестеві, проти якого виступили Трансільванія і Волощина. Смертельно поранений при обороні Сучави.
Ян II Казимир (22.03.1609 — 16.12.1672, Париж) — польський політ. і держ. діяч. Польський король (1648-1668) з династії Ваза. Син Сигізмунда ІІІ Вази, брат Владислава IV. Я. ІІ К. усі сили спрямовував на придушення нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького. 1649 і 1653 особисто очолював посполите рушення на Україну. Нездатність Я. ІІ К. вивести Польщу з кризи змусила його добровільно зректися престолу.
Читайте тему: Початок національно-визвольної війни українського народу середини 17 ст, щоб детальніше зрозуміти матеріал.
