«Пісня про Роланда» — найдавніша і найзнаменитіша пам’ятка французького епосу.
«Пісня про Роланда» сюжет
3. Сюжет. «Пісня про Роланда» має своєрідне обрамлення: на початку і наприкінці твору змальовано широку картину релігійної війни, яку веде Карл Великий уже сім років за утвердження християнських ідей . Твір починається оспівуванням походу франкського короля Карла Великого до Іспанії. За 7 років він захопив усі іспанські міста, окрім Сарагоси, де перебував цар Марсилій. Мета походів Карла благородна – охрестити мусульманське поселення Іспанії. Зав’язкою сюжету є прибуття посольства Бланкандрена від царя Марсілія з брехливою обіцянкою маврів підкоритися французам. Карл радиться з перами. Ганелон радить повірити сарацинам. Роланд нагадує про їх підступність і зголошується бути послом. Перебиваючи одне одного, барони просять короля виявити їм високу честь – дозволити виконати завдання. Пропонує себе як посланця й мужній Роланд – небіж короля Карла. Та граф Олівер застерігає присутніх: Роланд запальний та нестримний, він занадто гарячий для такої справи! Тут потрібна не лише сміливість, а зваженість та далекоглядність політика… Тоді Роланд пропонує у посланці свого вітчима Ганелона. Лицар щиро поважає розум та витримку Ганелона, вважає, що той здатний якнайкраще виконати завдання імператора. Ганелон сприймає це як спробу згубити його. Він вирішує зрадити пасинка і передати його маврам. Він обмовляє Роланда і Карла перед Марсилієм. Ганелон заявляє, що винуватцем безкінечної війни є Роланд, і Карл сильний доти, поки біля нього Роланд. Ганелон пропонує підступний план: погодитися на всі умови Карла і вручити йому ключ від Сарагоси. Король відведе своє військо, залишивши невеликий ар’єргард на чолі з Роландом. Марсилій зможе знищити цей загін, вбити Роланда, і тоді скінчиться війна. Марсилій у подяку за таку пораду подарував Ганелонові меч із коштовним руків’ям і позолочений шолом, а королева Брамілюнда – аметистове намисто.
Повернувшись від Марсилія, Ганелон пропонує Карлу, щоб Роланд прикривав відступ французів. Карл чинить за порадою Ганелона: від’їжджає до Франції, залишивши прикриття – Роланда, 12 перів та 20 тисяч воїнів. (Роланд узяв із собою лише 20 тисяч воїнів, бо не хотів ущемити інтереси короля, свого родича.) У результаті зради графа Ганелона загін франків виявляється відрізаним від основного війська Карла, потрапляє в засідку в Ронсевальській ущелині й вступає в бій з переважаючими силами маврів. Роланд розкриває зраду Ганелона, але сміливо йде на нерівний бій з Марсилієм. Проявляючи чудеса мужності, Роланд і його сподвижники — граф Олівер, Готьє де л’Ом і архієпископ Турпін — відбивають численні атаки маврів. Тричі просить Олівер Роланда викликати підмогу, але той відмовляється. Смертельно поранили Роланда. Пробито в нього шолом і кольчугу. Помирає його вірний кінь Войлантиф. Озирнувся Роланд навкруги – усі франки убиті. Лише поранений архієпіскоп Турпін ще живий. Усіх перів, одного за другим, переносить Роланд туди, де лежить архієпіскоп. З останніх сил виконує Турпін свій обов’язок: благословляє вбитих. Із словами „Не побачу я більше милої Франції” помирає він. Останнім приносить Роланд Олівера та кладе на щит поряд із мертвим Турпіном. Відчуває Роланд, що і його смерть недалеко, він прощається зі своїм мечем Дюрандалем. Вмираючи, Роланд хоче знищити його, щоб меч не дістався ворогам. Він б’є ним об скелю, але лезо навіть не щербиться. (Доля Дюрандаля неясна. За одним із джерел, Карл посилає славних рицарів взяти з рук мертвого Роланда меч. Вони витягують меч, але рука Роланда не розтискається. Тоді Карл молиться, і меч сам випадає з руки. Імператор знімає з нього рукоять, заради святинь, які в ній заховані, а клинок кидає у воду, бо ніхто не вартий носити цей меч після Роланда.) Помираючи від ран, Роланд двічі сурмить у ріг Оліфант.
Коли Карл, від’їхавши вже далеко від Ронсенвальської ущелини, почув звук Оліфанта, Ганелон намагався запевнити короля, що нічого страшного не відбувається, що Роланд настільки гордий, що ніколи не покличе на допомогу, напевне, він в горах полює на оленя.
Карл повертається назад. Раптом до короля з’являються посланці від еміра Балигана і передають виклик на бій. Карл погоджується. Після виснажливого бою франки перемагають. Карл хрестить жителів Сарагоси. Після повернення в Аахен, Карл скликав баронів, щоб вирішити долю Ганелона. Він звинувачує Ганелона у зраді. Той заявляє, що не винен. Ганелон виправдовує себе: «Це помста, а не зрада!» – двічі повторює він під час суду. Ганелон стверджує, що хотів тільки помститися Роланду й ніколи не зраджував самого короля
Підтримка Пінабела – могутнього родича – надає його словам особливої вагомості – адже за тим стоять війська тридцяти його родичів. Інші барони, налякані перспективою міжусобної війни з могутнім феодалом і подальшого послаблення королівства, вирішують звести суд до компромісу й просити Карла «залишити все без зміни», тобто виправдати Ганелона. Карл, добре розуміючи, що помста Ганелона водночас була і зрадою, не стримує обурення. Але вдіяти він нічого не міг, Адже сила Карла залежала від сили феодалів, війська яких складали королівську армію. Він мав підкоритися рішенню баронів, коли б не втручання молодого Тьєррі, який викликає Пінабела на «суд Божий». А це вже розв’язувало Карлові руки, оскільки Біблія на той час була найголовнішою книгою законів. Переможець завжди був правий, бо йому допомагав Бог, переможений – неправий. Граф Тьєррі перемагає Пінабеля. Доля Ганелона вирішена. Його чекає страшна страта: прив’язали до чотирьох коней і погнали їх у різні боки. Так була покарана зрада. Поема завершується урочистим прийняттям християнської віри Брамімондою, дружиною померлого від ран і відчаю короля маврів Марсілія.
«Пісня про Роланда» композиція
1) зав’язка — змова у стані Марсилія і рада у війську Карла після прибуття посла із Сарагоси з підступними пропозиціями;
2) розвиток дії — підготовка до оборони в ущелині і повернення Карла до Франції. У стані сарацинів — підготовка до знищення загону Роланда;
3) кульмінація — бій у Ронсевальській ущелині;
4) розв’язка — помста Карла зрадникові Ганелону.
Історична основа „Пісні про Роланда. Літописець Карла Великого Эйнхард повідомляє, що в 778 році король франків почав перший похід для звільнення Іспанії від арабів (маврів). Захопивши кілька міст, Карл дійшов до Сарагоси, але тут зустрів сильний опір і був змушений повернути назад. Похід тривав кілька тижнів. Під час відступу 15 серпня ар’єргард французького війська потрапив у засідку у Ронсевальскій ущелині в Піренеях, де був атакований басками й знищений. У цьому бої загинув один із прославлених перів Франції – граф Бретані Хруотланд, що залишився в легендах як Роланд
