Ду Фу «Подорожуючи, вночі описую почуття» аналіз вірша
Автор – Ду Фу
Жанр – філософська лірика
Головна тема цього вірша – це тема митця і мистецтва.
Художні засоби:
- епітети – трави побережні, легкий вітер, повітря прозоре і світле, вічної гонитви
- метафори – заливаючи сяйвом, місяць гладить
Ду Фу прагнув простоти, прозорості й предметності. Авторська думка знаходить вираження в зрозумілих і конкретних образах, а втілені почуття проймають душу кожного, хто читає його рядки. Ду Фу відмовився від пишних висловів і складних метафор, наблизивши поезію до життя. Він бере образи з реальності, одухотворюючи їх силою свого таланту. Крім того, у поезії Ду Фу сформувався так званий «мінливий стиль», що давав змогу авторові в одному вірші відображати цілу гаму людських переживань. Це був рішучий відступ від традицій, що перетворило його вірші на багатовимірні конструкції, невеличкі драми в поезії. Поезія Ду Фу є прикладом єднання поета з життям народу, природою та країною.
Ду Фу «Подорожуючи, вночі описую почуття»
У човні з високою щоглою
Тихо вночі пливу я.
Гладячи трави побережні,
Легкий проноситься вітер.
Світ заливаючи сяйвом,
Місяць гладить торжествуючи,
Сюди від застави Юйминь.
Повітря прозоре і світле.
Коли б література
Мені допомогла хоч трохи:
Звільнила від служби –
Вічної за хлібом гонитви.
Нині ж моє становище
Схоже своєю тривогою
З чайкою, що метушиться
Між небом і землею.
(Переклад В.Паращич)
