Олдос Хакслі “Прекрасний новий світ” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет твору-антиутопії про суспільство, підігнане під певні стандарти. За зовнішнім комфортом та спокоєм штучного соціуму прихована безмежна брехня, лицемірство та порожнеча, в яких нормальна людина вижити не може. Інша назва – “О дивний новий світ”. Роман був написаний у 1932 році.
Хакслі “Прекрасний новий світ” скорочено
Головні герої
- Джон – дитина двох представників привілейованої касти. Він народився та виховувався в резервації.
- Директор – батько Джона. Керуючий Інкубаторієм, освічений та шанований чоловік.
- Лінда – мати Джона. Не змогла змиритись із життям у резервації.
- Мустафа Монд – головноуправитель Західної Європи, розумний, освічений чоловік, у минулому єретик.
- Лінайна – гарна дівчина-бета, популярна серед чоловіків.
- Бернард – представник найвищої касти, мрійливий, романтичний.
Події роману розгортаються в Лондоні в майбутньому вигаданому суспільстві (в 26 столітті християнської ери, а саме в 2541 році). Люди на всій Землі живуть в єдиній державі, суспільство якого є споживацьким. Відраховується нове літочислення — Ера Т — з появи Форда Т. Споживання — культ, символом споживацького бога є Генрі Форд, а замість хреста люди «осяяли себе знаком Т».
У країні процвітала технологічна промисловість, і люди вирощувалися штучно у 34-поверховій сірій будівлі під назвою «Центрально-Лондонський Інкубаторій і виховний центр». Яйцеклітини вирощувалися у спеціальних вакуумних апаратах, з яких надалі виходили люди.
В Інкубаторії вирощувалися представники п’яти різних каст: люди альфи, бети, гами, дельти та епсілони. Так, альфи і бети відносилися до вищого гатунку та займалися розумовою діяльністю. Гаммам і дельтам діставалася фізична праця, а епсилони виконували найбруднішу і принизливу роботу. Розрізнялися вони за кольором одягу: альфа ходили в сірому, бета – в червоному, гама – в зеленому, дельта – в хакі, а епсілон – в чорному.
- Альфа — ходять в одязі сірого кольору. Найбільш інтелектуально розвинені, вищі на зріст за представників інших каст. Виконують висококваліфіковану роботу. Управлінці, лікарі, викладачі.
- Бета — ходять в червоному. Медсестри, молодший персонал інкубатора.
Генетичний матеріал нижчих каст беруть у собі подібних. Після запліднення зародки проходять спеціальну обробку, в результаті якої одна зигота брунькується до 96 разів. Це створює стандартних людей. «Дев’яносто шість тотожних близнят, які працюють на дев’яноста шести тотожних верстатах». Потім зародкам значно знижують подачу кисню, через що знижується рівень розумового тілесного розвитку. Нижчі касти нижчі на зріст та мають знижений інтелект.
- Гамма — ходять в зеленому. Робочі спеціальності, які не вимагають великого інтелекту.
- Дельта — носять хакі.
- Епсилон — ходять у чорному. Мавпоподібні напівкретини, як їх описує сам автор. Не вміють читати і писати. Ліфтери, некваліфіковані робітники.
На шостому поверсі Інкубаторія розташовувався відділ, у якому відбувалося формування рефлексів у дітей. Наприклад, крихітним дельтам давали книги з яскравими картинками та красиві квіти, а потім включали сирену та пускали струм, щоб закріпити матеріал. Дельтам на все життя прищеплювалась огида до книг і всього прекрасного.
Старшим дітям за допомогою гіпнозу прищеплювали моральне виховання. Воно включало любов до своєї касти, повага до старшої касти і зневагу до нижчої.
Уже з 7–8 років, дітей змушували грати у примітивні сексуальні ігри. Це було необхідно для того, щоб з дитинства вони привчалися бачити в представнику протилежної статі лише партнера за насолодами, і чим більше їх буде, тим краще. Директор, який організував для студентів екскурсію Інкубаторією, повідомив їм дивовижну новину – до Ери Форда еротичні ігри дітей вважалися чимось ненормальним. Молоді люди були шоковані.
До групи підійшов Мустафа Монд, Головноуправитель Західної Європи, і розповів про страхіття життя в сім’ї. Він нагадав вислів Форда: “Історія – суцільна нісенітниця”.
Міцне здоров’я та гарний настрій у суспільстві підтримувалося за допомогою соми – легкого наркотику, який вирішував багато проблем.
Альфа-чоловіки добре ставилися до молодої дівчини-бети Лінайни – майже з усіма ними – з одним раніше, з іншим пізніше вона провела вона ніч. Цього разу вона вирішила поїхати в резервацію індіанців із Бернардом, представником найвищого класу, який значно відрізнявся від своїх побратимів. Він був надмірно задумливий, романтичний, фізично слабкий.
Бернард і Лінайна вирушили до резервації. Там дикі люди жили так, як і до Ери Форда. Їх попередили, що територія резервації розділена на чотири окремі ділянки, кожна з яких оточена високовольтною дротяною огорожею. Той хто торкався до огорожі – помирав.
Життя аборигенів викликало у туристів шок і огиду. Люди, які не знали переваг цивілізації, жили, як і їхні далекі предки сотні та тисячі років тому: закохувалися, створювали сім’ї, у муках народжували дітей, страждали та мріяли. Навіть прогресивний Бернард був неприємно здивований старістю, нечистотами та живонародженням.
Бернард і Лінайна побачили дивного дикуна, який виглядав як європеєць і говорив англійською. Хлопця звали Джон, і його матір’ю була бета на ім’я Лінда, яка випадково загубилася в резервації багато років тому. Батьком Джона був Директор Інкубаторія.
Лінда навчила сина читати, і той на все життя полюбив Шекспіра і часто цитував його твори. Бернард, дізнавшись про трагічну історію Лінди та Джона, пообіцяв повернути їх до Лондона. Ця звістка втішила юнака, і він у захваті процитував класика: «О, чудовий новий світ, де мешкають такі люди. Негайно ж у дорогу!”
Бернард дотримався своєї обіцянки і вирушив домовлятися про перепустку для Джона та його матері. Тим часом Ленайна вирішила перепочити. Поки дівчина спала, у кімнаті з’явився Джон. Він був вражений її красою, але не наважився поцілувати красуню, вважаючи себе негідним її.
Бернард привів до Директора стару, потворну Лінду та її наївного сина. Вони влаштували огидну сцену довгоочікуваної зустрічі, свідками якої стали приголомшені співробітники Інкубаторії. Коли ж Джон із криком «Батьку мій!» опустився навколішки перед Директором, з усіх боків почувся регіт. Принижений Директор кинувся геть.
Опинившись у цивілізованому світі, Лінда пристрастилася до соми, а Джон отримав статус модного дива. Бернард почав знайомити його з благами цивілізації, які зовсім не підкорювали юнака – у творах Шекспіра були описані більш вражаючі речі. Джон закохався в Лінайну, але вважав її поведінку розбещеною.
Справжньою трагедією для Джона стала смерть матері. Ослаблену надмірним прийомом соми, жінку привезли в «умиральницю» – спеціальне місце, де людям допомагали легко і комфортно помирати. Джонові було боляче дивитись на вмираючу матір. Але справжнісіньким випробуванням для нього виявилася екскурсія, під час якої маленьких дітей знайомили зі смертю.
Джон вирішив залишити виклик цієї цивілізації. Його привели до Мустафи Монда, який зізнався, що раніше теж був єретиком. Джон почав відстоювати своє право жити по-людськи, віддаючи перевагу любові, поезії, свободі, добру, небезпекам.
Бажаючи втекти від кошмарів реального світу, Джон обрав своїм притулком старий авіамаяк». Однак і тут йому не вдалося знайти спокій. Незабаром біля маяка зібрався натовп цікавих, для яких Джон був лише кумедною дикою істотою. Не знайшовши собі місця у дивному та новому світі, юнак повісився.
