Прислiв’я та приказки про кума та куму – жартівливі та цікаві.
Прислiв’я та приказки про кума та куму
- Або ви, кумо, їжте борщ, а я буду м’ясо, а ні, то я буду м’ясо, а ви борщ.
- В кожної куми свої пироги.
- Втікайте, куме, бо біда суне.
- Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця.
- Голодній кумі лиш хліб на умі.
- Де кум, а де коровай.
- Дарма що кума бліда, аби пиріг спекла.
- Жінка суджена, а кума люблена.
- Знає кума – знає півсела.
- Знехочу кум у кума порося з’їв, їла б кума, та ложки нема.
- Їхав до Хоми, а заїхав до куми.
- Казала кума: дам пшона, а в неї самої нема.
- Кого люди за люди мають, з тим кумаються.
- Коло пекла живучи, треба й чорта за кума просити.
- Кому яке діло, що кума з кумом сиділа.
- Кума без ума, а в кума і того нема.
- Кума з кумою тирири, а свині моркву порили.
- Теревені точать, а свині в ріпі.
- Кум кума пізнав і на пиво позвав.
- Не бити кума — не пити пива.
- Куме, куме, солома ся суне!
- Кум не кум, а з черешні злазь!
- Кум не кум, а в горох не лізь!
- Кум — не родина, зять — не дитина, а невістка — чужа кістка.
- Найду куму, аби було к чому.
- Наші й кумі все просо на умі.
- Нащо мені кума, були б пироги.
- Не було в куми запаски, аж гляди — кума в плахті походжає.
- Не сподівайтесь, кумасю, на пиріжки, та їжте хлібець.
- Не трать, куме, сили, спускайся на дно.
- Не хочеш страти — не сунься ні в куми, ні в свати.
- Під лихий час і кум за собаку.
- Полюбив кум куму, бо не було кому.
- Розумна кума, як бочка пшона, а як пшоно в вузлі, то й розуму нема.
- Стривай, кума, не з тої ноги танцювати пішла!
- Хвалить кум куму, як нема кому.
- Хто кумить і сварить, додому не пашить.
- Якби знаття, що в кума пиття, то б і діти забрав.
- Як Микита воли мав, то Микита кумував, а як воли одпали, кумувати просить перестали.
