Біблійна притча про таланти коротко українською читати варто, щоб зрозуміти чого вчить цей твір.
“Притча про таланти” скорочено
Розказуючи цю притчу Ісус, вказує, що кожний повинен якнайкраще вживати дані йому Богом таланти.
Ісус навчав, що кожен повинен мудро використовувати свої таланти. Один багатий чоловік перед від’їздом у далеку дорогу роздав своє золото трьом робітникам: одному — п’ять мірок, другому — дві, третьому — одну. Він наказав повернути все з прибутком.
Перший робітник торгував, купував і продавав товари, і з п’яти мірок зробив десять. Другий позичав гроші під відсотки й теж подвоїв суму — з двох мірок отримав чотири. А третій, боячись втрат, закопав золото в землю й зберіг те, що одержав.
Коли пан повернувся, він похвалив перших двох за старанність, вірність і мудрість та обіцяв нагородити їх. А третього назвав лінивим і нерозумним, бо той не зробив нічого корисного. Пан забрав його мірку й віддав тому, хто мав десять, а самого робітника вигнав зі свого обійстя.
Чого навчає нас “Притча про таланти”?
Цей твір вчить нас, що Бог дає людині таланти та здібності не для того, щоб їх приховувати, а щоб розвивати й приносити користь іншим. Тобто потрібно розвивати та примножувати Божі дари та таланти, які кожен з нас отримує, не закопувати їх через лінощі чи страх.
“Притча про таланти” читати повністю
(розповів Ярослав Чумак)
Розказуючи цю притчу Ісус, вказує, що кожний повинен якнайкраще вживати дані йому Богом таланти.
«Один багатий чоловік вибирався в далеку дорогу і, поки вирушити, роздав усе своє золото трьом своїм робітникам. Першому дав п’ять мірок золота, другому – дві, третьому – одну. І сказав: «Глядіть, щоб по моєму повороті ви віддали мені все ще й з надвишкою».
По виїзді пана перший робітник пішов на базар і за все золото накупив від торгівців усього добра: прянощів, шовку, сушених овочів, вбрання, накривал і оливи. Згодом він попродав усе і заробив на цьому добре. Він працював важко, купував, що трапилось, продавав, і наприкінці, при розрахуванні, він міг наповнити грішми не п’ять, а десять мірок.
Другий робітник постановив позичати гроші на процент. Хто позичив, зобов’язувався віддати борг в означеному часі та ще й з малою надвишкою. Ця надвишка була його заробітком. Він працював важко, позичав гроші, кому треба було, і доробився чотирьох мірок золота.
Третій робітник боявся ризикувати й тією однією міркою золота, що одержав від пана. Він потайки викопав яму в землі і закопав там золото, щоб його ніхто не знайшов і не вкрав.
По повороті з далекої дороги пан хотів знати, як робітники господарили його грішми. Він покликав їх до своєї хати і повелів принести мірки із золотом.
Перший робітник сказав: «Пане, ви дали мені п’ять мірок золота-грошей. Я працював, як умів найкраще, і тепер приніс Вам десять мірок».
Пан порахував мірки, дуже зрадів і сказав: «Добре, вірний слуго, ти доказав, що вмієш господарити моїми грішми, винагороджу тебе за твою важку працю».
З черги виступив другий робітник і сказав: «Пане, ви дали мені дві мірки золота. Я також старався мудро поступати. Доказом є чотири мірки золота».
Пан був і тепер дуже радий з його праці і сказав: «Ти також працював важко й заслуговуєш на моє довір’я. Я тебе також винагороджу».
Третій Слуга, притискаючи мірку золота промовив: «Пане, ось Твоє золото, що ти мені дав. Я заховав його безпечно в ямі».
Пан, почувши це, схопився на ноги і закричав: «Я дав тобі гроші вживати, а не закопувати. Чому ж ти не вчинив ними якоїсь корисної справи?»
«Пане, – відповів третій робітник. – Я дуже боявся ризика. Я жахався можливої втрати, коли продаватиму куплені речі. Я тремтів на думку, що люди не віддадуть, коли їм позичу. Ось чому я закопав ваше золото в безпечному місці, а тепер віддаю його таким, як я одержав».
«Ти – нерозумний і лінивий слуга, – закричав пан. – Ти мав нагоду вчинити моїми грішми якесь добро і виявити твої здібності. Але ти все прогавив. Отже, віддай свою мірку золота слузі, що має десять. Він знає своє діло і вміє працювати. А ти йди геть з моєї хати і обійстя».
