Народна притча “Старий дуб і діброва” аналіз допоможе визначити, який за жанром твір, яка його головна думка, тема, ідея та скласти літературний паспорт твору.
“Старий дуб і діброва” аналіз (паспорт твору)
Жанр твору “Старий дуб і діброва” – притча
Рід літератури – епос
Тема твору: протистояння загрозам, єдність і сила спільноти
Ідея твору: автор наголошує, що спільнота сильна доти, доки серед ворогів не з’являється хтось зі свої
Головна думка твору “Старий дуб і діброва“: найбільшу небезпеку становить не зовнішній ворог, а внутрішній.
Головними героями твору “Старий дуб і діброва” є:
– Старий дуб – символ мудрості, досвіду, сили роду, який дає настанови молодшому поколінню.
– Молода діброва (молоді дубочки)*– символ недосвідченості, страху перед загрозою.
– Віз із сокирами – уособлення небезпеки, ворогів, які можуть завдати шкоди.
– Топорище (держак сокири) – символ внутрішньої зради: саме деревина, тобто «свій», допомагає ворогу.
Твір змушує задуматися над тим, що найбільші загрози для суспільства виникають зсередини. Автор закликає бути згуртованими й обережними, щоб не допустити зради.
«Старий дуб і діброва» скорочено
Молода діброва злякалася, коли побачила віз, навантажений сокирами. Молоді дубочки почали схилятися до землі, адже не хотіли залишати рідну землю, де вони зростали, переплітаючись корінням зі своїми предками. Вони сумували за пташиним щебетом, зеленою травою та чистою водою.
Старий дуб заспокоїв наляканих дубків і запитав, чому вони так журяться. Діброва відповіла, що ворогів надто багато, і вони можуть загинути від сокир. Однак мудрий дуб сказав, що не варто боятися, бо серед сокир немає топорищ із дуба. Він пояснив, що поки ворог не має «свого» серед них, він не зможе завдати їм справжньої шкоди.
Тобто, основна думка твору полягає в тому, що найбільша небезпека походить не від зовнішніх ворогів, а від зрадників серед своїх.
